Тора розповідає про Вихід синів Ізраїлю з Єгипту, де головний лиходій фараон. Коли Моше прийшов до нього вперше зі словами: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлю: «Відпусти народ Мій» — фараон відповів: «Хто є Бог, щоб я послухався Його голосу?» Він не хотів визнавати, що існує Творець світу. Нічого не змінилося і після першої страти, коли уся вода в Єгипті перетворилася на кров. А потім, після страти жабами, фараон покликав Моше і попросив: «Моліть Господа, щоб Він усунув жаб від мене та від мого народу, і я відпущу Його народ, щоб вони принесли жертви Господеві».
Здається, фараон визнав силу Всевишнього і покаявся? Ні, він повернувся до старих звичок. І так тривало аж до самого Виходу з Єгипту. Після вогняного граду — сьомої страти, здається, що у фараонові відбулася зміна. Він закликав Моше і сказав: «Згрішив я цього разу, Господь праведний, я ж і мій народ винні». Цього разу фараон говорить іншими словами, звучить каяття. Однак потім він знову пошкодував про це і повернувся до свого.
У тижневому розділі Бо усе повторюється знову. І після страти первістків фараон благає Моше: «Підніміться, вийдіть з середовища мого народу і ви, і сини Ізраїлю, і йдіть, служіть Господу, як ви говорили», а потім додає: «і благословіть також мене» (Раші пояснює: «Моліться за мене, щоб я не помер, адже я первісток»). Коли Ізраїлеві сини покинули Єгипет, фараон пожалкував про їхнє визволення і переслідував до самого моря, щоб повернути назад. А потім, при розсіченні Ям Суф, Тора оповідає, як усі єгиптяни потонули, а мідраш стверджує: «Один залишився, і це фараон».
Деякі коментатори пояснюють, що фараон врятувався, щоб розповісти світові про чудеса, що відбулися: він пішов до Ніневії, яка тоді була дуже великим містом, і там розповів про Бога Ізраїлю і про чудеса, які бачив. Але є ще одна причина, через яку фараон був врятований. Всевишній судив єгиптян за принципом «міра за міру»: оскільки вони топили немовлят Ізраїлю в Нілі, то й самі потонули в морі. Це також причина, через яку фараон не потонув, адже він сам… врятував одного єврейського хлопчика, ім’я якому Моше. Отже, фараон вижив завдяки тому, що врятував Моше-рабейну.
Любавичський ребе часто повторював, що «міра добра перевищує міру зла». І якщо фараон отримав таку нагороду як «міра за міру», то тим більше того, хто рятує єврейську дитину від духовного утоплення, хто пов’язує її з Богом через виконання якої-небудь заповіді, Всевишній теж відповідно винагороджує: рятує цю людину від усіх бід і нещасть і посилає їй постійні благословення у всьому. Це один із перевірених єврейських способів досягти успіху, відкритий для кожного.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован