У тижневій главі Екєв Моше повертається до історії про гріх золотого тільця. Він розповідає, що після дарування Тори зійшов на гору Синай, щоб отримати Скрижалі: «І сидів я на горі сорок днів і сорок ночей — хліба не їв я і води не пив».
В кінці 40 днів Бог дав йому «дві Скрижалі кам’яні, Скрижалі Заповіту» і розповів новину про те, що сталося внизу, в стані: «І сказав Господь мені: «Встань, зійди звідси, бо спотворився народ твій… Ухилилися поспішно вони від шляху, який Я заповів їм, зробили собі литого ідола».
Побачивши, як народ Ізраїлю танцює навколо золотого тільця, Моше розбив Скрижалі. На наступний ранок Моше оголосив євреям, що знову піднімається на гору Синай і буде молитися про те, щоб Бог простив їх за скоєний гріх. На цей раз він не «сидів» на горі, а «упав перед Господом», упав ниць і благав пробачити народ Ізраїлю за гріх золотого тільця. Дійсно, до кінця 40 днів Всевишній дарував євреям прощення — погодився дати другі Скрижалі, але на цей раз було поставлено умову: Моше повинен надати «дві Скрижалі кам’яні», а Бог напише на них Десять заповідей.
Моше спустився вниз, а в рош-ходеш місяці елул піднявся на гору Синай втретє з двома кам’яними плитами в руках і «стояв на горі, як в дні перші: сорок днів і сорок ночей». Останні 40 днів завершилися в Йом-Кіпур. В той день Бог простив синів Ізраїлю і сказав до Мойсея: «Я простив за словом твоїм».
Спочатку Всевишній дав народу Ізраїлю скрижалі. Дарування Тори — це добрий вчинок з боку Бога. Але євреї замість того, щоб терпляче чекати, поки Моше повернеться, скоїли гріх золотого тільця, і тоді Бог побажав припинити свої відносини з народом Ізраїлю.
Тому, коли Моше описує ті дні, він говорить, що не просто молився Богу, але «упав». Він благав, ревно молився. В кінці других 40 днів, Всевишній змилостивився і сказав йому: «витеши собі …» другі Скрижалі. Потім, коли Моше втретє піднявся, ці 40 днів були не тільки в благоволінні, а й в радості.
У перші 40 днів в перших скрижалях Бог дав П’ятикнижжя, з другими Скрижалями — усну Тору. В останні з цих 40 днів Бог дав найчудовіший дар — прощення і спокутування Йом-Кіпур, яке говорить: що б не трапилося, Бог не відмовиться від народу Ізраїлю.
У молитві, яку вимовляють кожен будній день, є три вказівки: Шма слід читати бажано сидячи, Шмоні-есре — стоячи, а Таханун — в стані «падіння ниць». Ці вказівки отримані від Моше-рабейну в його молитвах за народ Ізраїлю. І це те, що стоїть за прислів’ям «після пожежі станеш багатшим». Повсякденне життя — це благодать від Бога. Все, що є, — по доброті Його, а не по праву. Ми цього не гідні, але Бог дає, тому що любить. Але трапляється, що людині зробили боляче, це може бути пожежа в прямому чи переносному сенсі… Тоді не слід втрачати віру і впадати у відчай, а треба пам’ятати, що «після пожежі людина стає багатою». Після Суду виникає Милосердя, треба тільки бути терплячими і «після пожежі розбагатієте».
