Тижнева глава Хаєй Сара

У тижневій главі Хаєй Сара розповідається про перший єврейський шидух (сватання) — про Іцхака та Рівку. Здійснити його в ті дні, коли ще не було Інтернету, фотографій, пошти тощо, виявилося зовсім не просто, адже наречений перебував у землі Ханаан, а наречена — у Харані, на кордоні Туреччини та Сирії. І тоді Еліезера, слугу Авраама, послали за нареченою в Харан. Отримавши цей наказ, він здивувався і сказав: «Можливо, не забажає дівчина йти за мною на цю землю?» Справді, хто сказав, що потенційна наречена погодиться покинути будинок своїх батьків і піти за рабом, який розповідає їй про багатого нареченого, якого вона ніколи не бачила? Проте Авраам впевнено відповів йому: «Господь, Бог небес, Який взяв мене з дому батька мого і з землі моєї батьківщини, і Який говорив про мене і Який присягався мені так: «Твоєму потомству дам землю цю», Він пошле Свого Ангела перед тобою, і ти візьмеш дружину для сина мого звідти».
Це звучить як проста відповідь віруючого, як ми всі зазвичай говоримо: Бог допоможе. Але виникає питання: звідки ця впевненість у тому, що Всевишній пошле ангела і допоможе привести звідти потрібну наречену? Можна сподіватися, молитися, але Авраам говорив дуже точно, він констатував — це має статися. Раші у своєму коментарі на цей вірш розкриває причину впевненості Авраама: «Тепер Він визнаний Богом небес і Богом землі, тому що я зробив Ім’я Його звичним на устах людей. Але коли Він узяв мене з дому мого батька, Він був Богом небес, але не Богом землі, тому що люди не знали Його, і Ім’я Його не було відомим на землі». Любавичський ребе в одній зі своїх бесід говорить: Авраам впевнений, що його слуга досягне успіху завдяки тому факту, що він зробив Всевишнього «Богом землі». Поки праотець не розпочав своєї діяльності з поширення віри в Єдиного Бога, Ім’я Творця було майже забуте у світі. Авраам став тим, хто ходив з місця на місце і відкривав усім, що цей світ має Володаря. І мало того, що вони одного разу почули це від нього, але він привчив їх говорити та повторювати Ім’я Бога. Воно згадувалося буквально в кожному будинку, поки навіть найменші діти не дізналися, що є Творець світу. Тому праотець упевнений, що Всевишній допоможе його слузі. Отже, у главі йдеться про найкращу згулу для сватання — поширювати віру у Всевишнього, як предок Авраам: неєвреїв навчити, що є Творець світу, і вони можуть молитися Йому, любити Його і дотримуватися семи заповідей Ноаха; євреїв наближати до юдаїзму. На цьому наголошує Ребе. Коли кожен, на своєму рівні, самовіддано служить справі Всевишнього, Всевишній виконує всі прохання та бажання. І важливо пам’ятати про це постійно.