У тижневій главі Хукат йдеться про «велику трійку» — трьох пастирів, які очолювали народ Ізраїлю при виході з Єгипту і в пустелі: Моше, Аарона і Мірьям. Що підтверджується словами Всевишнього: «Бо Я вивів тебе з єгипетського краю, і з дому рабства викупив тебе, і послав перед тобою Моше, Аарона і Мірьям!» На початку глави скупо розповідається про смерть Мірьям: «І зупинився народ у Кадеш. І померла там Мірьям, і похована була там». Одразу ж після цього Тора повідомляє: «І не було води для громади». Раші пояснює: «Оскільки це відбувається безпосередньо після смерті Мірьям, робимо висновок звідси, що протягом усіх 40-а років вони мали джерело завдяки її заслугам».
Наприкінці глави розповідається про смерть первосвященика Аарона: «Побачила … вся громада, що помер Аарон, і оплакували вони Аарона 30 днів, весь дім Ізраїлю». Одразу після цього говориться: «І почув ханаанець, цар Арада, що мешкав на півдні, що йде Ізраїль дорогою вивідачів, і воював він з Ізраїлем». Раші коментує так: почув ханаанець Амолек, що помер Аарон і що відійшли Хмари слави, і вирішив, що тепер може битися з синами Ізраїлю».
У Талмуді сказано: «Три великих служителя були в Ізраїля — Моше, Аарон і Мірьям. Вони принесли три дари — колодязь, хмари і ман. Колодязь був заслугою Мірьям, Хмари слави — заслугою Аарона, ман — заслугою Моше. Мірьям померла — колодязь висох… Аарон помер — Хмари слави пропали… і все повернулося, завдяки Моше. Моше помер — вони всі зникли».
У описах реакції народу на відхід з цього світу трьох пастирів міститься щось дивне. Після смерті Аарона розповідається: «І оплакували вони Аарона 30 днів, весь дім Ізраїлю». А коли помер Моше, сказано: «І оплакували сини Ізраїлю Моше на рівнинах Моава 30 днів». Раші вважає, що якщо тут не написано «весь дім Ізраїлю», а тільки «сини Ізраїлю», отже, смерть Моше оплакували лише одні чоловіки. Любавицький ребе додає: тому що не написано «всі сини Ізраїлю», то навіть не всі чоловіки оплакували його. Як же таке могло статися? Моше 40 років давав їм їжу — ман, а без їжі жити неможливо. Мірьям дала воду, без їжі людина ще може якийсь час існувати, а без води ні. І водночас навіть не згадується, що хто-небудь в народі Ізраїлю взагалі оплакував Мірьям. Проте про Аарона, в заслугу якого були дані Хмари слави, плакав весь народ Ізраїлю. Раші пояснює: «Тому що Аарон прагнув до миру і відновлював любов і прихильність між ближніми і між чоловіком і дружиною». Головною турботою Аарона було зблизити людей, об’єднати їх. І сказано: «Будь учнем Аарона — цінуй мир і прагни до миру, люби людей і наближай їх до Тори».

Комментарии закрыты