Друга половина тижневої глави Пінхас присвячена жертвоприношенням, які повинні були відбуватися в Храмі. Тора доповнює закони про жертви, що приносилися від імені громади в будні, повідомляючи, скільки їх повинно бути і в який час дня їх треба приносити, а також вперше говорить про жертвопринесення в Суботу і деталізує жертвопринесення в свята. У ці дні до звичайних жертвоприношень додавалися додаткові, особливі для кожного з них.
Першим згадується корбан томід — постійна жертва, яка приноситься щодня, а потім Тора переходить до особливих днів: «А те всеспалення суботнє в суботу його окрім сталого». Субота — це перший день радості, згаданий в главі. Потім йдуть такі слова: «Це всеспалення новомісячне в його новомісяччя для місяців року». Таким чином, вже є два дня радості: Шабат і рош-хойдеш. Потім слідує Песах: «І в першому місяці, чотирнадцятого дня місяця — жертва пасхальна Господу. А п’ятнадцятого дня місяця — свято: сім днів опрісноки їсти повинно». Тепер уже є дев’ять днів радості. Що настає після Песаха? Шавуот: «І в день перших плодів». Знову згідно Торі — це тільки один день, тому вже є десять святкових днів, і підходимо до Рош а-Шана: «І в сьомому місяці, в перший день місяця святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити день трубного гласу буде у вас». Новий рік по Торі — тільки один день. Після цього говориться: «І в десятий день сьомого місяця цього святі збори будуть для вас, і ви будете впокоряти душі ваші» — це Йом-Кіпур. Таким чином, вже дванадцять святкових днів. І тепер на черзі Суккот — свято на сім днів: «А п’ятнадцятого дня сьомого місяця наречення святим буде у вас, ніякої належної роботи не будете робити і будете святкувати Господу сім днів». Уже дев’ятнадцять днів. Глава закінчує розповідь про жертвопринесення словами: «А восьмого дня закінчення буде у вас…» Мова йде про ШмІні-АцЕрет — восьмий день після семи днів Суккот. І вже є двадцять святкових днів. Але все ж не вистачає ще одного, двадцять першого, радісного дня. Любавичський ребе каже, що ще одне свято, яке не згадує П’ятикнижжя, але згадує Танаха, — це Пурим.
21 день свят дають силу пережити траурні дні і не впасти в смуток або відчай.
Любавичський ребе завжди закликав хасидів додавати до радості, і треба робити це особливо сьогодні.
Іноді траплялося, що саме щосуботи в ці три тижні у Ребе було набагато більше радості, ніж в звичайний Шабат тому, що секрет єврейського існування — це радість і оптимізм, віра і надія… І ця радість Ребе — приклад сьогодні: завжди додавати дозволенної радості, тим самим покращуючи життя і роблячи його щасливішим і здоровішим.
