У четвер і п’ятницю прийдешнього тижня настає рош ходеш місяця елул. Слово «елул» часто трактують як початкові літери слів дуже відомого вірша, який друкують на весільних запрошеннях і різних прикрасах: «Ані ледойді ведойді лі — Я належу своєму коханому, а коханий мій — мені». Це вірш з Пісні Пісень, складеної царем Шломо, яка представляє собою збірник любовних пісень, написаних від імені чоловіка і жінки, які звертаються один до одного. Читаючи цю книгу, людина задається питанням, чому вона була включена в Танах? І суперечки на цю тему велися з початку періоду укладачів Мішни і до приходу раббі Аківи, який заявив: «Ціла вічність не варта того дня, коли Ізраїлю була дарована Пісня Пісень. Бо все Писання — святе, а Пісня Пісень — святе святих».
Справа в тому, що Пісня Пісень була написана з самого початку як притча, алегоричне зображення взаємин народу Ізраїлю і Всевишнього, які схожі на відносини між чоловіком і жінкою. Всевишній — це чоловік, а громада Ізраїлю — дружина.
Єврей говорить: «Я належу своєму коханому» — я люблю мого Коханого, Всевишнього. «Мій коханий — мене», — і Бог любить мене. Всі знають цю частину вірша, але у нього є менш відоме продовження: «він пасе між лілеями». Любавичський ребе в одній зі своїх бесід запитує: який зв’язок між двома частинами цього вірша? Що означає «пасе між лілеями»? І Ребе пояснює, що зазвичай в поле або саду вирощують те, що необхідно людині для життя: пшеницю і ячмінь, а також фрукти і овочі. Ці рослини потрібні людині, тому що дають їй їжу — джерело енергії і необхідні для існування організму речовини. У той час як лілія, з іншого боку, є всього лише декоративною рослиною, вона не потрібна людині для життя. Незважаючи на це, лілія — свого роду коштовність, яка додає в цей світ красу, пробуджує в людині почуття прекрасного. У повсякденному житті важливо мати вдома їжу і все необхідне для сімейного благополуччя, але іноді, коли рутина захльостує і полум’я любові починає затухати, то для того, щоб знову пробудити любов, потрібно щось освіжаюче. Потрібен «букет лілій», який підніме настрій, знову розпалить любов і зміцнить відносини між подружжям.
Елул — це місяць перед святами, коли поновлюється союз із Всевишнім, як сказано: «Всі ви стоїте сьогодні перед Господом, Богом вашим». У елул, який є місяцем підготовки до Рош а-Шана, народ Ізраїлю зайнятий тим, що доглядає за своїм Коханим — за Всевишнім. Іноді, щоб освіжити любов, звичайних речей, які робляться щодня, недостатньо, потрібно щось нове, що привнесе ентузіазм у відносини між подружжям. У кожного єврея є заповіді, які він виконує в будь-якому випадку, як непорушний закон, наприклад, для чоловіків — це накладати тфілін кожен день, для жінок — запалювати суботні свічки, для деяких — приходити в синагогу в шабат, дотримуватися кашруту і т. і. У кожного є свої «пшениця і ячмінь» — то, що він відчуває необхідним для зв’язку з Богом. Потім настає місяць елул, і людина хоче трохи освіжити і внести деяку красу в свої відносини з Богом. Для цього їй потрібні «лілії», щось нове, необов’язкове, що надає особливого смаку цим взаєминам. Це буде міцва, яку вона буде виконувати тільки для Бога. Вона ніколи раніше не виконувала її, навіть не відчувала необхідності робити це, але тепер виконає її в честь місяця елул, як букет квітів для Всевишнього. Заповідь, яку вона виконає, долаючи буденність, пробудить любов Бога, і завдяки цій міцві буде хороший і солодкий рік.
