Тижнева глава Шмот

У главі Шмот йдеться про єгипетське вигнання, про ті страждання, які зазнали євреї за роки рабства. Бог явив Себе Моше і наказав вивести синів Ізраїлю на волю. Моше разом із Аароном пішли до фараона і сказали: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлю: «Відпусти народ Мій». Фараон не злякався: «Хто є Бог, щоб я послухався Його голосу? Я не знаю Господа, і Ізраїль не відпущу». А потім додав: «Навіщо ви, Моше та Аарон, відриваєте народ від його справ? Ідіть до своєї праці».
І фараон наказав посилити умови роботи євреїв: «Не давайте більш солом’яної січки народу для виготовлення цегли, як учора і третього дня, нехай самі вони йдуть і збирають собі солому. А норму цегли, яку вони виконували вчора і третього дня, покладіть на них, не зменшуйте від неї, бо недбалі вони, тому вони кричать, кажучи: «Ходімо, принесемо жертви нашому Богові». Нехай обтяжує робота людей, і вони виконуватимуть її, а не займатимуться порожніми промовами». Наглядачі із синів Ізраїлю прийшли до фараона і стали кричати: «Чому ти так робиш з рабами твоїми?» Фараон відповів: «Недбайливі ви, недбайливі, тому кажете: «Ходімо, принесемо жертви Господу» — і прогнав їх.
Що саме мав на увазі фараон, кажучи: «нехай обтяжує робота людей, і вони виконуватимуть її, а не займатимуться порожніми промовами»? Моше сказав фараонові, що раби помирають, якщо вони не мають хоча б одного дня відпочинку на тиждень. Фараон погодився, і Моше встановив Суботу для народу, щоб вони відпочивали. У народу Ізраїлю була Книга Берешіт, і євреї знали історію створення миру та життєпис праотців: Всевишній пообіцяв Аврааму, що звільнить їх з рабства, і знову пообіцяв Іцхоку та Яакову вивести їх із вигнання. І коли вони збиралися в Суботу і читали Тору, це давало їм сили, мрія про те, що одного разу вони вийдуть із Єгипту, допомагала пережити страждання. Коли Моше прийшов до фараона з вимогою відпустити народ на волю, правитель Єгипту знав, звідки з’явилася ця ідея, тому він скасував Суботу як день відпочинку.
Хасиди в СРСР бажали один одному: «Нехай прийде Мошиах і ми звільнимось!» Мрія про те, що одного разу вони вийдуть із величезної в’язниці під назвою Радянський Союз, була тим, що давало їм сили боротися за своє єврейство протягом 70-ти років комуністичного режиму. Любавичський Ребе сказав: «Єврей за своєю природою є мрійником… Кожен єврей подібний до Йосефа, і ця природа дає євреям силу переносити горе і страждання вигнання». Мрії Йосефа допомогли йому досягти такого становища, що без нього ніхто нічого не міг вдіяти. Подібно до нього, ми всі мріємо про те, що незабаром прийде Мошиах і збере народ Ізраїлю, і приведе народ Ізраїлю до святої землі.