Один єврей із самого початку місяця Адар безперервно радів і танцював. І навіть після Пуріма він не переставав танцювати, незважаючи на подив сусідів: «говорять же люди, не кожен день Пурім!» Але той єврей відповідав: «’Гаман кидав жереб спочатку, щоб визначити місяць, а потім — щоб визначити день для свого указу. Навіщо йому потрібно було призначати ще й день? Сказано в мідраші, що ‘Гаман побоювався: «а раптом я зазнаю невдачі, і євреї призначать свято в честь свого порятунку. Так невже я подарую євреям цілий місяць свята?! ..» Але я-то знаю початковий задум ‘Гамана і святкую цілий місяць. Так і в книзі Естер написано: «Місяць, який перетворився для них із сумного в радісний».
Пурім вже пройшов, зараз йдуть останні години «єрусалимського Пуріма», але немає ніякої причини припиняти пурімську радість!
