Тижнева глава Ваера

У тижневій главі Ваера йдеться про початок протистояння в родині праотця Авраама — між його синами Іцхаком і Ішмаелєм. Багато років дім Авраама не чув дитячих голосів, і ось, нарешті, Всевишній благословив його двома синами: спочатку Агарь, служниця Сари, народила Ішмаеля, а потім Сара народила Іцхака. Здавалося б, життя в родині налагоджується. Але одного разу Сара подивилася у вікно і з жахом побачила, «що син Агарі, якого та народила Аврааму, насміхається» над Іцхаком. Мідраш пропонує кілька тлумачень слова «насміхається»: ідолопоклонство, якому Ішмаель вчив Іцхака, спроба вбивства (Ішмаель нібито жартома стріляв в Іцхака з лука) і розпуста. Сара всерйоз замислюється про те, який приклад показує пасинок її праведній дитині, народження якої вона так довго чекала. Не бажаючи ризикувати долею свого єдиного сина, вона вимагає від Авраама вигнати його старшого сина з дому. Праотець опиняється в дуже складному становищі: адже Ішмаель — його первісток… Тора каже: «І зле було таке дуже в очах Авраама». Він сперечається з Сарою до тих пір, поки Сам Господь не втручається і не наставляє його коритися дружині: «І сказав Бог до Авраама:«Та не буде зле в очах твоїх через отрока і через твою рабиню. У всьому, що скаже тобі Сара, слухай її голосу» бо вона велика пророчиця і бачить далі тебе.
Продовження цієї історії дуже драматичне: шляхи братів розходяться. Ішмаель залишає будинок в Беер-Шеві, йде зі своєю матір’ю в пустелю Паран, бере собі дружину з Єгипту. У той же час Іцхак залишається в будинку батька, щоб успадкувати заповіт між Богом і Авраамом. Він продовжує шлях поширення віри в світі, і його нащадки отримують у спадок землю патріархів, Землю Ізраїлю… І тут виникає питання: чому Іцхак, а не Ішмаель? Чим він кращий за свого старшого брата? Ішмаель – первісток і Тора піклується про права старшого сина: він освячений вже в утробі, він перший успадковує царство і інші батьківські права, пов’язані з владою, і отримує подвійну частку спадщини.
Любавицький ребе пояснює, що Ішмаель — дитя природи, а Іцхак — дитя дива. Ішмаель народився в результаті природного зв’язку між чоловіком і жінкою. Його мати, Агарь, була молодою жінкою, здатною народжувати, і в той період Тора не згадує, що Авраам вже старий і не може мати дітей. Навпаки, Сара дала Аврааму Агарь, щоб та народила йому дитину, отже, Авраам міг мати дітей, і проблема була в самій Сарі. З іншого боку, Іцхак — дитя дива. Він народився, коли його мати Сара була дев’яносторічною жінкою. Вона сама дивується: «Після того, як зів’яла, буде мені младость?» Більш того, Сара взагалі була безплідною як сказано в главі Ноах: «І була Сарай безплідна, немає у неї дітей». При народженні Іцхака Авраам був 99-річним чоловіком, який не міг зачати дитину, як свідчила Сара в той час: «І господин мій старий». Ось що відрізняло дітей: Іцхак народився у Божественній історії. З першої хвилини появи на світ, він зрозумів, що є частиною чогось більшого. Він не звичайна дитина, він народився лише завдяки втручанню Всевишнього. І це те, що дозволяє йому бути обраним — для того, щоб сміливо вирішувати складні завдання, що постають перед євреями, потрібно бути людиною, що належить Господу. Іцхак дитина, яка освячена в утробі матері, вона не існує без Божого вибору і, отже, їй уготовано велике майбутнє.
Ця ідея має важливе виховне значення: багато батьків стверджують, що єврейська освіта може почекати до підліткового віку. Коли дитина почне повністю розуміти, що відбувається навколо, відправлять її вчитися в «єврейську школу по неділях». Крім цього, можуть уникати розповідати про чудеса і надприродні явища, що відбулися з предками, а зосередитися на логічних поясненнях достоїнств єврейського народу. Обидва ці підходи призводять до одного результату: дитина читає відсторонену розповідь замість того, щоб бути її учасником і усвідомлювати, що це ланцюг подій, який привівїї в світ, це її особиста історія. Іудаїзм, слідуючи своєму традиційному підходу, прагне з моменту укладення заповіту у віці восьми днів виховувати дітей на історіях про чудеса і надприродне виживання народу. Тільки так єврейська історія стає «сімейною історією», яка є самою суттю єврейської самосвідомості і саме в ній закладено секрет багатовікового виживання. Давайте прагнути, щоб і діти, і їхні діти завжди продовжували залишатися дійовими особами цієї історії.