Тижнева глава Ваетханан

На початку тижневої глави Ваетханан мова йде й про молитву Моше, в якій він просить Бога дозволити йому увійти в Країну Ізраїлю. Моше згадує: «І молився я Богові в той час, кажучи…». Тобто, Моше вимовляв слова молитви вголос. Автор коментарю «Ор-а-Хаїм» пояснює, що сенс молитви, яку він виголосив вголос, є більш ясним і не допускає двозначного тлумачення. Коли людина виражає своє прохання вголос, для неї самої стає абсолютно зрозумілим, що вона дійсно хоче, що їй потрібно. Без цього вона буде розпливчасто уявляти собі свої цілі і бажання, і, отже, може бути неправильно зрозумілою. Всевишній дуже хоче виконати наші прохання, але часом Він бачить, що ми все ще не впевнені, чого самі хочемо… Тому Тора проголошує, що людина повинна сказати молитву вголос, і тоді вона сама чітко усвідомлює, про що потрібно просити Всевишнього. Однак є ще більш високий рівень матеріалізації молитви-прохання, зверненої до Бога: вона може бути написана. Саме це роблять кожен день тисячі відвідувачів Стіни плачу. У хасидів є звичай просити благословення у Ребе, коли вони приходять до місця його останнього спочинку — на оель. Євреї пишуть свої прохання на папері і залишають їх там. Любавичський ребе протягом багатьох років приносив всі листи, які приходили на оель його тестя, попереднього Любавичського ребе. Там він читав їх і залишав, але перш, ніж йти, він робив дуже дивну на перший погляд річ: рвав листи… Чому? Напевно, щоб ніхто не міг побачити прохання інших людей. Час від часу листи спалювали. Одного разу Ребе сказав так: «щоб прохання піднялися з полум’ям до небес». Любавичський ребе — глава покоління, праведник, який дуже близько знаходиться до Бога. Звертаючись сьогодні до Ребе з письмовим проханням, ми збільшуємо шанси на те, що Бог відповість на наші молитви. А той, хто привезе ваш лист, щоб розірвати і залишити його на оелі Ребе, стане ваших посланником, виконуючим святу міцву.