У тижневій главі Ваігаш розповідається, що Йосеф відкрився своїм братам, звернувшись до них зі знаменитими словами: «Я Йосеф. Чи живий ще мій батько? І далі каже їм: «І нині не ви послали мене сюди, але Бог! І Він поставив мене батьком у фараона, і паном у всьому його домі, і правителем над всією єгипетською землею». Йосеф сприймає усе, що відбувається, як реалізацію заздалегідь накресленого плану Всевишнього з порятунку Яакова та його потомства від голодної смерті.
Але що означає «поставив мене батьком фараона»? Чому Йосеф так визначає себе, будучи лише намісником? Відомо, що він розгадав сон фараона і сповістив про те, що народиться син. Справді, згідно з історією Єгипту, після смерті фараона на трон було зведено його 6-річного сина. І Йосеф, як намісник фараона, став регентом — людиною, яка зберігала трон для дитини, щоб ніхто не міг її скинути. Очевидно, фараон довіряв Йосефу більше, ніж усім єгиптянам, ще й тому, що Йосеф був євреєм і колишнім рабом, а згідно із законами Єгипту, «раб не може стати правителем». Тепер зрозуміло, що Йосеф мав на увазі — він є прийомним батьком царя-дитини. І це пояснює ще один вірш: «І голодувати стала вся земля Єгипту, і заволав народ до фараона про хліб, і сказав фараон усьому Єгипту: «Ідіть до Йосефа! Що скаже він вам, робіть!» На перший погляд, здається, ніби Йосеф є наймогутнішою людиною в державі, і навіть сам фараон поступається йому. Але коли йдеться про 6- або 7-річну дитину, то все стає зрозумілим. Офіційно він фараон, але на практиці Йосеф управляє країною, тому фараон каже Єгипту робити все, що накаже намісник.
У єгипетських джерелах записано, що той фараон, який вступив на престол у 6-річному віці, царював 96 років, і це було рідкістю. За що фараон удостоївся того, чого не отримували інші? Відповідь містить тижневий розділ: коли Яаков спустився до Єгипту, Йосеф взяв його на зустріч із фараоном. «І привів Йосеф Яакова, батька свого, і дав йому стати перед фараоном. І благословив Яаков фараона». Деякі коментатори пояснюють, що Яаков благословив фараона на довголіття — євреї завжди мали молитися за здоров’я і довголіття правителя. А якщо людина отримала благословення від праведника, то зовсім не дивно, що вона прожила понад 100 років. Жаль тільки, що він не виховав у такому ж дусі свого спадкоємця, про якого Тора говорить: «І став новий цар над Єгиптом, який не знав Йосефа. І сказав він до свого народу: «Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший за нас. Станьмо ж мудріші за нього…» Але це вже інша історія, до якої звернемося в наступних главах.

Комментарии закрыты