У Храмі кожен день, вранці і ввечері, приносили в жертву «однорічних ягнят без вади двох на день, в постійне всеспалення». Коени здійснювали жертвоприношення від імені всього нарду Ізраїлю, але після руйнування Храму цей обов’язок кожен єврей повинен виконувати сам. Сьогодні немає жертвоприношень і мудреці кажуть: «Молитви замість жертв». Тому кожен єврей робить ранкову молитву Шахаріт замість ранкового постійного всеспалення, а молитву Мінха — замість постійного хлібного дару, що приноситься перед настанням сутінків. І як в Храмі в Шабат і в йом-тов здійснювали додаткове жертвоприношення, так і євреї моляться молитвою Мусаф щосуботи і в святкові дні.
Перш, ніж увійти в Храм для здійснення жертвоприношення, коен робив деякі приготування до служби. Крім того, коен, перш ніж увійти в храм, мав одягтися в особливий одяг.
Сьогодні, коли молитва замінює жертвоприношення, Галаха каже, що у євреїв повинен бути особливий одяг для молитви, як у коенів. Тому у хасидів прийнято носити спеціальний одяг, капелюх, сюртук і пояс — все це для того, щоб бути схожим на коена, який здійснював жертвоприношення в Храмі.
Любавичський ребе, пояснюючи вірш «Він одягнув мене в одяг порятунку, шатами справедливості наділив мене», говорив, що дзвіночки і гранати на краю мантії первосвященика символізують заповідь про цдаку. Галаха каже, що перед молитвою єврей повинен дати цдаку, «бо це найкращий спосіб усунути перешкоди, що заважають тому, щоб молитва була прихильно прийнята».
Як сказав цар Давид: «Створивши справедливість, побачу я лик Твій». Тому що кожна молитва — це «прохання про свої потреби», а так як кожен знає, що йому, насправді, нічого не положено, то він стоїть як жебрак з простягнутою рукою і просить у Бога дати йому цдаку (на івриті це дослівно і означає «справедливість») і безпричинне милосердя. Тому найкращий спосіб отримати благодійність від Бога — це коли самі, попереджуючи Його, даємо цдаку іншій людині. Після цього приходимо і просимо Творця, щоб Він воздав нам — міра за міру.
