З давніх-давен територія України була місцем, де єдналися різні народи і культури. Наприкінці раннього Середньовіччя купці Баварії вели торгівлю із жителями Волині. Київські і галицькі князі обмінювалися дипломатичними місіями із німецькими королями й імператором Священної Римської імперії німецької нації. Німецькі купці, ремісники, селяни, солдати, вчені знайшли собі нові поселення в Україні. Про це розповідає мобільна виставка «Німці в Україні: історія і культура», яка відкрилась в Одеському історико-краєзнавчому музеї.
Володимир ПІНЬКОВСЬКИЙ, голова Товариства німців України «Відергебурт»
Самое интересное в презентации — это вклад немцев в историю Украины, в том числе Причерноморья. Выставка охватывает период от X столетия по 1939 год, до начала Второй мировой войны. То есть носит созидательный характер, рассказывает о строительстве, архитектуре, культуре, земледелии и других качествах, которые, в том числе, пришли с немцами на территорию нынешней Украины.
За ініціативи Ради німців України в контексті українсько-німецьких відносин, які тривають більш ніж 1000 років, була зроблена спроба представити історію і культуру німців України у вигляді мобільної виставки.
Володимир ЛЕЙСЛЕ, голова Ради німців України
Мы часто забываем действительно важные исторические параллели и моменты, которые нас связывают не только последние 100-200 лет, но и почти тысячелетие. И выставка является первым шагом. По нашему усмотрению, было бы хорошо, чтобы в учебниках по немецкому языку в школах Украины появились пусть небольшие статьи про вклад немцев-колонистов. Например, что сделал господин Фальц-Фейн в Аскании-Нове. Это чудесный вклад, чудесный заповедник. И не стыдно рассказать и показать, что это хорошая инициатива.
Німці-поселенці були в Україні вдома, могли зберігати свої вірування та рідну мову, свої звичаї і традиції. Вони були частиною багатонаціонального і багатоконфесійного населення своєї нової Батьківщини.
Володимир ПІНЬКОВСЬКИЙ, голова Товариства німців України «Відергебурт»
Это были причерноморские немцы, бессарабские, которые много здесь чего построили. Ткацкое производство, виноделие, пивоварни, суконное — то, что здесь на тот момент не присутствовало. Конечно, все это не только благодаря немцам, участвовали и другие европейцы, прогрессивные на тот момент. Но многие здесь были немцами, которые сделали на этом свой бизнес, заработали деньги, славу. А дальше — как сложилось. Конечно, за период Советской власти все это потеряли. Национализация, коллективизация не давала возможности продолжать это.
Велика німецька діаспора жила в Одесі. За переписом 1897 року тут проживали 10248 німців. До середини XIX століття в місті було декілька німецьких цехових управ: столярна, шевська, каретна, інструментальна, палітурна, кондитерська, кравців і годинникових справ. 20 великих підприємств — чавуноливарних, машинобудівних, борошномельних — належали одеським німцям на початку XX століття. Світова війна і її наслідки, депортація німців радянською владою призвели до того, що на 2001 рік в усій Україні проживало лише 33000 німців.
Ельвіра ПЛЕСКЕ, член президії Ради німців України
Очень долгое время в Украине не имели представления о том, что здесь проживает немецкое национальное меньшинство. Не немцы, которые являются потомками фашистов, а те, кто поселился здесь очень давно. Судьба такова была немцев, что о своих родителях мы мало знали, а если и знали, то предпочитали молчать. Поэтому эта выставка — своеобразная реабилитация части нашего украинского населения, скажем так. И поэтому я считаю, что она имеет огромное значение.
