Юрій холодний, Єгорій зимовий або день Георгія Побідоносця. Саме так називають свято, про яке ітиметься сьогодні.
Отже, тема сьогоднішнього випуску – «Юріїв день: від минувшини до сьогодення». Як шанували це свято і яким його пам’ятають нині – дізнаємось далі. Святий Юрій, Святий Юр, Юрій-Змієборець, Святий Георгій, Георгій Переможець або Побідоносець — святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і руських українських князів. Святий Юрій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі, його історія надихала митців протягом століть.
Святий Юрій народився у III столітті в Каппадокії. Його батько обіймав високу посаду в римському війську, однак незабаром його скарали на смерть за Христа, і мати з сином переїхала до свого маєтку в Палестину, у місто Ліди. Вона присвятила життя вихованню сина, навчила його Святому Письму. Часто розповідала про християнських мучеників і про доблесний подвиг його батька. Святий Юрій вступив на військову службу і завдяки своїм здібностям і мужності, виявлених у боях, вже в молодості одержав звання полководця і трибуна при імператорі Діоклетіані. Він стає радником, супутником, наближеним імператора. Однак, коли Діоклетіан почав гоніння на християн, Святий Юрій не вагаючись відмовився від слави, почестей і земних благ і встав на захист віри свого батька — християнства.
Міцний, непоборний воїн, він зазнав тяжких мук за сповідування Христа і загинув від них. І за цей подвиг в ім’я віри Церква нарекла його Побідоносцем.
Шанування Святого Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. Юрій став святим патроном візантійських імператорів, а пізніше і руських князів України-Руси, у яких ім’я Юрія стає улюбленим.
Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Юрія Переможця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.
Особливо багато для утвердження шанування Святого Юрія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр’їв, тобто місто Юрія. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів, на жаль, не зберігся.
День освячення першого на Русі храму Святого Юрія — 26 листопада 1051 р. — був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам’ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим серед православних святих.
Одеса з дня свого заснування перебуває під особливим духовним заступництвом Святого Великомученика і Переможця Георгія. Його зображення присутнє на старому гербі міста. Багато видатних одеситів і правителів міста були георгіївськими кавалерами. Святий Юрій здавна став покровителем воїнів. Весь православний світ відзначає Юріїв день, як день захисника Вітчизни. Він є офіційним святом у Грузії, Болгарії, Сербії, Хорватії. Колись широко святкувався, як день Захисника Вітчизни і, взагалі, чоловічий день в Україні.
У році є доа свята Юрія.вПерший, або весняний, Юрій співпадає з пробудженням природи і вважається покровителем хліборобства і скотарства. З другим — зимовим Юрієм (Єгорій, або Георгій Побідоносець), що припадає на 9 грудня, не пов’язано якихось значущих обрядів. ПРоте, як зазначають приміром старожили в поліському регіоні, у давнину на Юрія відзначалося Свято вовків. Як ми знаємо, саме ці хижаки завдавали найбільше клопотів селянам. У своїй книзі Василь Скуратівський розповідає про кілька оригінальних способів відлови вовків, які автору вдалось записати під час експедиції. Усі вони пов’язані з холодним Юрієм. Напередодні свята селяни на околиці викопували глибокі круглі ями, вправляли посередині стовпа у зріст людини, а зверху на ньому прив’язували порося чи курку. Верхній отвір ями прикривали дерев’яним кружком, який, коли на нього стати, перехилявся, і звір тут же попадав у пастку. За ніч могло потрапити до неї кілька хижаків. Звідси й народилося оригінальне прислів’я: «І порося ціле, і вовк у ямі».
Образ Юрія як опікуна середньовічного рицарства Європи з’явився вже після прийняття християнства. Він замінив дайбозьких покровителів воєн, зокрема Одину та Частирджу. В балто-слов’янських народів Юрій успадкував вовчі атрибути своїх попередників — він господар і годівник вовків, а деінде символізував навіть образ вовка. Чи не тому в Литві та на українському Поліссі, як це засвідчують деякі вчені, вовків донедавна звали «хортами святого Юрія».
Не зайвим буде нагадати, що з Юрієвим днем пов’язана одна досить відома історична подія, яку зафіксувало прислів’я: «Ось тобі й Юр’їв день».
У XV—XVIII століттях в Російській імперії був визначений законом період (один тиждень до Юрія, другий — після нього), коли селянам дозволялося вільно переходити від одного землевласника до іншого. У 1783 році Катерина II це право повністю ліквідувала. За народним календарем цим святцем визначали й погоду. «Який день на Юрія,— казали,— така і зима».
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині.
