204 роки виповнилося 9 Березня з дня народження українського генія, поета, художника , символу української культури — Тараса Григоровича Шевченка . Святкувати річницю в нашому місті почали біля пам’ятника поету в парку Шевченка. Про пам’ять, про видатну поезію далі в сюжеті….
Вікторія Абрамська, кореспондент
Якби ви вчились так, як треба ,то й мудрість би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, і все те бачив, і все знаю, нема ні пекла, ані раю. Немає й Бога, тілько я!
Тараса Григоровича називають пророком, генієм, духовним батьком нації, але в першу чергу він був людиною, який теж страждав, хворів та закохувався..
9 березня 1814 року народився видатний письменник Траса Григорович Шевченко. Пам’ять генія вшанували і в Одесі. Церемонія покладання квітів відбулась біля пам’ятнику письменника в парку Шевченка. В урочистостях взяли участь близько двохсот осіб: представники влади, духовенство та громадськість.
Сергій Колебошин, заст. голови Одеської облдержадміністрації
Тарас Шевченко, він різний, він всеохоплюючий, давайте згадаємо Гайдамаки, да…гомоніла Україна, довго гомоніла , довго-довго кров степами текла червоніла ..Чи змінилось щось за ці декілька сторіч, коли були написані ці строки або коли відбувалися ці події про які ці строки. Звичайно ні, але ж Тарас Шевченко є великим ліричним поетом, давайте згадаємо — летим, дивлюся аж світає, край неба палає , соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. Тихесенько вітер лине, степи, лани мріють меж ярами, над ставами верби зеленіють. давайте пам’ятати Шевченка різного, такого яким він є і та Україна, яку він уособлював
Дмитро Шупта, член спілки письменників України
Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива. Додолу верби гне високі, горами хвилі підійма. Це про Україну, про український народ, про її стан постійний, буряний, невспокояний, невгамовний стан, стан який веде на шлях до перемоги.
Український поет народився в рабстві. Навіть під гнітом панства його талант став ключем до свободи. Але його істинна свобода бала набагато сильнішою і сміливішою, ніж могли це дозволити в тій Російської імперії. Тарас Григорович провів кілька років у засланні, в далечині від України, де йому навіть забороняли писати українською мовою. І незважаючи на це все, він мріяв про те, що повернеться на вільну незалежну батьківщину.
Як умру, то поховайте мене на могилі. Серед степу широкого на Вкраїні милій,
щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі. Було видно, було чути, як реве ревучий.
як понесе з України у синіє море кров ворожу… отоді я і лани і гори — все покину, і полину до самого Бога. Молитися… а до того, я не знаю Бога.
Вікторія Абрамська, кореспондент
Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте, В остатню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть. Тож на цьому день великого кобзаря не закінчується, на одеситів чекає поетичне свято та виставка пам’яті надзвичайно відданого патріота України.
