26-го апреля 1986 произошла одна из крупнейших техногенных катастроф в истории человечества — авария на Чернобыльской АЭС. Почти три десятилетия спустя мир до сих пор ощущает последствия этой трагедии. Накануне 29-й годовщины взрыва на четвертом реакторе ЧАЭС, в помещении Одесской облгосадминистрации состоялось торжественное награждение людей, которые ценой собственной жизни и здоровья участвовали в ликвидации последствий страшной катастрофы
Про повернення із зони Чорнобильської катастрофи ліквідатор Сергій Кудашов розповідає, ледь стримуючи сльози. В 86-му йому було лише 26 років і зі словами «дві години на збір» йому повідомили про страшне відрядження.
Сергей Кудашов, участник ликвидации аварии на ЧАЭС
Я по армии знаю, что такое радиация. Но, все равно было страшно. Когда первый раз заехали – людей нету, коровы, куры гуляют…и никого нету из людей вообще, такое ощущение, что все вымерли.
З восьмої ранку до 8 вечора – працювали всі 15 днів, — каже ліквідатор. Там, в зоні відчуження, про наслідки радіації знали не всі – сумлінно виконували отриманий наказ, були навіть добровольці, розповідають зараз учасники ліквідації.
Сергей Кудашов, участник ликвидации аварии на ЧАЭС
От Припяти через рыжий лес радиация была неимоверная. Том ходили партизаны, проверяли радиацию, вот он этот участок, наверно ни один бегун с такой скоростью не пробегал, как он бежал. Я спрашиваю, куда он так бежит, а он мне показывает – дозиметр зашкаливает. Он знает, что это уже все
Як зазначив Сергій Кудашов, увага з боку міських та обласних органів влади сьогодні відчутна. В Одесі за рахунок обласного бюджету функціонує три медичних відділення, де безкоштовно надаються послуги учасникам ліквідації. Втім, ліків, які надають безкоштовно, все одно вистачає не завжди. Розраховувати доводиться лише на власні сили.
Сергей Кудашов, участник ликвидации аварии на ЧАЭС
Я кандидат в мастера спорта бывший, плюс армия, спецназ. Слава Богу, научили, как переживать это все. Конечно, не надо опускать руки. Если плюнешь на себя – то это уже все, ложись и умирай. А жить то хочется.
