9 травня — день, який назавжди увійде в нашу історію, як День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. 72 роки тому назад почалась, мабуть, найстрашніша війна в світі, яка забрала майже 19% усього населення України. Про те, як шанують ветеранів Другої Світової війни в Одесі — далі, в нашому сюжеті.
Війна завжди починається раптово, залишаючи найдраматичніший і важкий відбиток в житті населення. 9 травня, одесити святкують не тільки День Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні, а й славу всього нашого міста-героя і кожного захисника окремо.
Сергій Сидоренко, член клубу «Військова доблесть»
Важность тут даже уже не оговаривается, вся Украина празднует этот праздник, президент вчера поздравлял, это большой и значимый праздник для всего украинского народа. Мы не должны забывать то, что проделано нашими отцами, дедами, прадедами. Это нужно помнить и чтить.
Кирило Конюшко, генерал-майор артилерії
Чтобы этот праздник был в веках! Не просто там сегодня или завтра, он должен сохраниться. Это была очень тяжелая война. Я, в свое время, значит, пережил блокаду Ленинграда, участвовал в отрядах самообороны.
З повагою і трепетом, ми повинні ставитися до кожного, хто пережив ці страшні для всього світу роки і залишився в живих. Бачив війну своїми очима і знає, якою ціною здобували мир.
Анатолій Панчин, старшина
Когда кончилась война мы все бросали шапки вверх, радовались, что не будет больше стрельбы.
Юрій Борисенко, підполковник
Я — дитя войны. И помню всегда и буду помнить 22 июня 41-го года. Я был мальчиком и услышал знакомую песню: «В далекий край, товарищ улетает, за ним родные ветры прилетят. Эта песня была символом нашей скорби, потому что тогда загремели бомбы, начало падать всё. Очень сложное время наступило и я, как человек, который видел войну, потому что я прожил с первого до последнего дня войны в Николевской области на оккупированной территории. Я видел и могилы солдатские и голод, и холод.
День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — це сумне і одночасно щасливе свято. Адже ціна перемоги виявилася занадто дорогою, залишив після себе сотні покалічених доль.
Наталя Герба, сестра милосердя Марфо-Маріїнської богадільні
В будние дни мы забываем о каких-то действительно невероятных вехах в нашей жизни. И вот 9 мая 1945-го года — это действительно великий праздник, это великий праздник победы, который мы и сами празднуем и, конечно, стараемся наших детей вовлечь, научить. И чтобы никто не забыл этот невероятный подвиг, который совершили люди, пусть даже много лет назад.
Не тільки в окремі дні, ми повинні згадувати тих, хто найважчі роки війни боровся до останнього патрона, щоб бачити, як діти і онуки живуть вільно і щасливо. Ми згадуємо тих, хто боровся із загарбниками на землі або в небі, тих, хто залишив власні сім’ї, пішовши на фронт, щоб майбутні покоління жили в мирі. Ми згадуємо тих, хто звільнив наше місто, тих хто врятував всю країну і очистив від нацизму всю Європу.
