Міфічний походить від іменника міф, який найчастіше вживають у таких двох основних значеннях: прямому — “стародавнє народне сказання про богів і героїв” та переносному — “щось легендарне, фантастичне, казкове, уявне”; “вигадка”.
“Шукачі щастя підстерігали міфічний цвіт папороті в лісі” — пише Максим Рильський; “Розповідає про якогось міфічного бухгалтера, котрий, працюючи на силікатному заводі, зумів у портфелі наносити собі цегли на цілий будинок” — читаємо у Олеся Гончара.
Міфологічний — той, що стосується міфології як сукупності, системи міфів, науки про них. Згадані прикметники можуть часом бути синонімами — коли мовиться про щось притаманне й окремому міфові, й міфології в цілому. Тобто коли міфічний передає зміст “стародавній народний твір про богів та героїв”, а міфологічний — “сукупність, система міфів”.
Наприклад: міфічний герой і міфологічний герой, міфічний сюжет і міфологічний сюжет (сюжет з міфології). Але вживати міфологічний паралельно до міфічний не слід, якщо йдеться про деякі складники значення переносного — “фантастичний”, “казковий” чи “уявний”.
Не скажеш: “він назвав якусь міфологічну суму”, а тільки “якусь міфічну (фантастичну) суму”. Уявлення, пов’язані з міфологією, бувають міфологічними і міфічними, а особистість — лише міфічною (легендарною).
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
