Кожна іудейська громада заслуговує на власну синагогу. Так євреї півдня України підхопили світову тенденцію і організували міцво-мобіль — синагогу на колесах.
На шістнадцятий день подорожі півднем України, 17 серпня, перший український міцво-мобіль дістався Білгород-Дністровського. Там його «експедиційна команда» зустрілась з місцевими іудеями: читали Тору, говорили про Бога та ділились історіями з власного життя.
На самом деле, когда мы говорим «Господь Бог наш, Господь один», это не имеется в виду, что он только один, а их не два. Это имеется в виду, что все, что есть в этом мире, — это часть творения. Это часть Божественного замысла. То есть Бог один не только по отношению, что нет еще богов. Он один вообще — нет ничего кроме него.
Сама історія міцво-мобіля на колесах починається в 70ті роки 20 століття. Тоді Любавічський ребе подивився на великі американські міста, де була і синагога, і великі згуртовані іудейські громади; і порівняв їх з невеличкими містечками, де цього не було. І тоді він запропонував учням єшиви — релігійного навчального закладу — влітку їздити до таких невеличких містечок, аби хоча б на невеликий час привозити туди єврейську віру і єврейський спосіб життя.
Мендель Вольф, єврейська громада Одеси
И так случилось, что ребята, студенты, которые полны энтузиазма и огня, решили, что они туда сами не поедут — они с собой прихватят синагогу. С самого начала тогда технология еще была маленькая, они арендовали грузовики, наполнили их: стол, стулья, шкафы — все, что нужно. Превратили просто помещение в синагогу. И таким образом они поехали и колесили по Штатам. С тех пор эта экспедиция разбежалась по всему миру.
Але до України така акція дійшла тільки цього року: друзі дитинства вирішили об’їхати весь південь України, заїжджаючи і в ті міста, де є синагога, і в ті міста, де її немає.
Мендель Вольф, єврейська громада Одеси
Мы начали экспедицию 2 августа, и мы сегодня уже проехали большинство городов. Мы были — ну, на двух руках не посчитаешь — мы были в Херсоне, Алешки, который был Цюруписнком, Мелитополь, Токмак, Бердянск, Запорожье, Никополь, Геническ, Каховка, Новая Каховка, Николаев, Очаков, Новая Одесса, Вознесенск, Первомайск, Балта, Затока — и вот сейчас мы в Белгород-Днестровском. И у нас осталось буквально… Отсюда мы будем ехать в Измаил — и оттуда 20го августа мы завершаем нашу экспидицию в Одессе.
Слід зазначити, що експедиційну команду міцво-мобілю можна назвати унікальною, тому що в ній є коен — нащадок брата Мойсея Аарона. Так Бог нагородив коенів силою благословляти єврейський народ — і навіть не кожна синагога має свого коена.
Елік Ерентрой, коен
То есть все благословение проходит через этих священников. Это является очень сильный свет и очень сильно влияет на людей. Не то что я благословил — и сразу что-то изменилось. Но это сила, которая дана только этим коэнам. Миссия этих коэнов — давать благословение для еврейского народа. Они приводят благословение от Бога к народу. И написано, что когда сами священники дают это благословение, Бог сразу благословляет их самих.
Сам міцво-мобіль — це звичайна синагога, щоправда всередині автомобіля. Крім меблів там є кіпа — аби єврей не забував, що над ним завжди є Бог; цдака — тобто скринька, куди збирають пожертвування; та інші важливі атрибути, без яких не може існувати жодна синагога — навіть якщо вона на колесах.
Менахем Вольф, єврейська громада Херсона
Здесь есть все, что надо еврею. Начнем с самого главного и важного — это свиток Торы. То есть этот свиток — это самый древний еврейский обычай. Есть тфилин. Тфилин — это атрибут, который каждый еврейский мужчина от 13 лет обязан одевать каждый день. Здесь есть, конечно, как же без Торы — в синагоге обязательно должна быть Тора. Это пятикнижье Моисея. В переводе на русском. Есть мезуза. Мезуза — это тот же текст, что и в тфилине, но ставится на дверь. Потому что Бог нам заповедал , чтобы этот важный текст мы ставили себе на руку и на голову в виде тфилина, и на косяки наших дверей в виде мезузы.
Так після зустрічі «експедиційної команди» з місцевою громадою, починається найцікавіше: міцво-мобіль вирушає в подорож по місту. Він заїжджає до окремих євреїв чи просто стоїть на вулиці — і тоді кожен, хто цікавиться, може підійти і дізнатись про іудаїзм взагалі і синагогу на колесах зокрема. Така акція стала надзвичайно важливою для Білгород-Дністровського, оскільки раніше в місті була і синагога, і ізраїльський культурний центр. Але багато років поспіль вони не працюють; а єврейська громада ледве-ледве налічує необхідні 10 чоловіків для читання Тори. А тому сподіваємось, що приїзд міцво-мобіля послугує поштовхом до відродження іудейського життя — і не лише в Білгород-Дністровському, але й по всіх містах України.
