8 травня Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України запросила переможців Другої світової війни на святкову зустріч. У кожного з присутніх ветеранів свій життєвий шлях. Але об’єднала всіх одна професія — вони на війні або після її закінчення стали журналістами. У променях спалахують численні медалі та ордени… Про кожного з цих людей можна написати цікаву книгу. Але про війну вони писали самі.
Мне вспомнить военные годы, когда 19 марта 1944 года получил 3 ранения, и когда меня освобождали из концлагеря, в котором умертвляли по 150-200 человек в день. Вы представляете, что такое этот праздник для меня и для вас? Это большая радость.
Голова Одеської регіональної організації спілки журналістів Юрій Работін привітав присутніх з Днем перемоги.
Юрій РАБОТІН, голова Одеської регіональної організації НСЖУ
Шановні колеги, друзі! Мені дуже приємно тут, в офісі НСЖУ, привітати вас зі святом — Днем Перемоги. И побажати щастя, любові, здоров’я, порозуміння. Щоб ми розуміли, що була війна, але ми хочемо, щоб взагалі війн не було. Тому, що це трагедія для народу, для суспільства, для всього світу.
За словами Юрія Работіна, в заході взяли участь працівники ЗМІ, за плечима яких більш півстоліття трудового стажу в засобах масової інформації і ще 4-5 років війни. Ветерани-журналісти ризикували життям нарівні зі звичайними солдатами.
Віталій СНЯТОВСЬКИЙ, генерал-майор у відставці, письменник
Хочу вас всех ветеранов поздравить с наступающим Днем Победы! Пожелать здоровья, радости в жизни и благополучия — вам, родным и близким.
Заступник головного редактора газети «Одеські вісті» Віктор Мамонтов зазначив, що три роки тому в Одесі були живі 6 учасників Параду Перемоги в 1945 році. А сьогодні — тільки один. Журналістам треба поспішати.
Віктор МАМОНТОВ, заслужений працівник культури України
Столько еще судеб нераскрытых, сколько еще прекрасных людей, о которых мы, журналисты, должны рассказывать. Ребята! Когда вы видите, что идет старичок с костылем или бабушка озлобленная, и они вам не нравятся — знайте, что у них такие судьбы есть, о которых вам надо еще помечтать и представить. Поэтому уважайте стариков.
Сльозинки й усмішки, слова подяки, квіти, спогади… У людей існують честь, дружба, любов, і приклади цього нікуди не зникли навіть в роки Другої світової війни, незважаючи на всі її тяготи.
