26-го травня, в неділю п’яту після Пасхи, присвячену євангельському спогаду зустрічі Христа Спасителя з самарянкою, Високопреосвященніший митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив святкову Божественну літургію в Свято-Успенському кафедральному соборі Одеси.
23-го травня Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, здійснив візит до Національного Університету «Одеська юридична академія», де взяв участь в урочистому підписанні меморандуму про співпрацю між Одеською єпархією УПЦ і Національним університетом «Одеська юридична академія» в сфері забезпечення юридичного захисту церковних приходів від захоплень, рейдерських атак та інших незаконних дій з боку неканонічних церковних груп.
«Наука без релігії — як небо без сонця». Ці слова належать Валентину Феліксовичу Войно-Ясенецькому, в миру доктору медицини, професору хірургії, лауреату найвищої премії держави в галузі науки. За подвижництво і зцілення не тільки тіл, але і душ людських в православ’ї він шанується як святитель Лука Кримський. 23-го травня в Одесі відбулася Двадцята ювілейна наукова конференція, присвячена життю і діяльності святителя.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського та Ізмаїльського, на Свято-Андріївському подвір’ї Одеси відбулася єпархіальна конференція, присвячена взаємодії Церкви і молоді.
В Андріївському залі Спасо-Преображенського кафедрального собору Одеси і в навчальних класах відділу релігійної освіти і катехізації Одеської єпархії пройшов заключний етап П’ятого православного інтелектуального турніру недільних шкіл «Буквиця».
«Пасхальний дзвін — від моря до небес!» В Одеській обласній філармонії відбувся Третій Всеукраїнський православний фестиваль духовно-хорового мистецтва «Від моря до небес», який зібрав в нашому місті багато пісенних колективів. Знімальна група програми ТЄО також стала слухачем церковних піснеспівів, старих і нових пісень російських, українських і зарубіжних композиторів.
Ми всі — покоління сліпонароджених. Ми були народжені здебільшого поза віри в Господа. Духовні очі наші за планом, виношеним ще з давніх-давен, повинні були залишатися закритими до самої нашої смерті. І мільйони, мільйони людей повинні були відійти у вічність, не пізнавши ні Бога, ні своєї душі, ні самого духовного світу. Було зроблено все, щоб ми, народжені сліпонародженими від сліпонароджених часто батьків, залишилися б такими назавжди. Але чудо Боже звершилося з нами. Господь, не питаючи, віруємо ми чи ні, і не істязуя нас про це, а, навпаки, знаючи, що цієї віри в нас немає, грязивом та скорботами помазав нас, як святим миром, і мільйони, мільйони людей в нашій країні зцілилися. Відкрилися їхні духовні очі. Наші сучасники, зцілені сліпі, як і цей сліпонароджений, були піддані важким випробуванням, допитам, знущанням від фарисеїв віку цього, а деякі з них відлучені були від суспільства своїх друзів, близьких і рідних. Те, що сталося з євангельським сліпонародженим, відбулося з багатьма з нас. Так кого ж Господь обирає на спадок Собі? Апостол говорить в одному з послань: «Тепер вже не я живу, але живе в мені Христос». Ось кого обирає Спаситель: тих, хто може відкинути себе і стати житлом Бога. Звичайно, ми говоримо це не для того, щоб пишатися. Свята Церква каже про обраних як про найбільшу милість Божу до грішної людини, але й як про найбільшу відповідальність. Тому що і обрані, на жаль, можуть уподібнитися Іуді, стати відступниками, в яких колись жив Христос, а потім вони свого Спасителя зрадили і розіп’яли. Наше прозріння в тому і полягає, що ми починаємо бачити себе сповненими гріхів і здатними до будь-якого зла і будь-якої зради. Наше прозріння — в тому, що ми починаємо бачити світ таким, яким він є — лежачім у злі. Наше прозріння — в тому, що ми починаємо бачити і цінувати в цьому світі найбільше лише велике милосердя Боже до нас і до всього сліпого людства. А якщо ми всього цього не бачимо, значить нам тільки здається, що ми прозріли, а насправді ми залишилися як і раніше сліпі, від чого визволи нас Господь!
