У недільний день 4-го жовтня Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, звершив Божественну літургію в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Одеси. Напередодні Владика звернувся до пастви в зв’язку з пожежами в Луганській області, і це звернення правлячого архієрея Одеської єпархії було зачитано в храмах нашої митрополії по завершенню богослужіння. «Дорогі отці, брати і сестри! Нашу дорогУ Україну і її христолюбивий народ відвідують важкі випробування, що закликають нас до покаяння і виправлення життя, дають можливість розкрити свої християнські чесноти і проявити милосердя і співчуття до нужденних, — написав митрополит Агафангел. — 30-го вересня в Луганській області відбулися загоряння лісових масивів, що призвели до масштабних пожеж. Вогняна стихія вже забрала більше десяти життів, десятки людей знаходяться в лікарнях, сотні людей змушені покинути свої будинки, кинувши все, щоб спасти себе і дітей. Православна людина не може залишатися байдужою, споглядаючи біду ближнього. Пам’ятаючи заповідь Божу про милосердя, православна людина прагне надати допомогу ближньому, який потрапив в біду, вірячи, що Сам Всемилостивий Господь, прийме його праці і турботу (Мф.25; 40)». У зв’язку з цим Владика Агафангел благословив у всіх храмах Одеської єпархії Української Православної Церкви піднести Господу ревні молитви про припинення лиха, а також терміново оголосити збір гуманітарної допомоги для постраждалих від лісових пожеж в Луганській області. «Тільки об’єднуючи наші спільні зусилля в справі служіння добру і милосердю в цей складний кризовий час ми зможемо проявити справжній патріотизм, жертовну християнську любов до нашої Батьківщини і ближніх», — зазначив Владика митрополит. Ми дякуємо всім, хто відгукнувся, — меценатам, благодійникам, організаціям та простим жителям Одеської області за надану в цей непростий час допомогу постраждалим на Луганщині. «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф.5; 7).
4-го жовтня православний церковний календар надає нам можливість згадати житіє людини, яка 20 років свого життя присвятила складанню Четіїх-Міней (Житій святих). Ця особистість відома як автор і систематизатор житій святих, богослов, вчений, проповідник, драматург, святитель — святий Димитрій Ростовський. В цей день в Димитріївському храмі на Другому міському кладовищі Одеси громада відзначила престольне свято.
На території Свято-Покровського скиту в селі Маринівка Біляївського району реалізується черговий, вкрай необхідний, соціальний проект Одеської єпархії — будівництво підстанції екстреної медичної допомоги. Завдяки підтримці благодійників і, особливо, Олександра Володимировича Едельмана, йдуть роботи з облаштування приміщень, де буде знаходиться пункт базування медиків, а також гараж для спецтранспорту.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, медіакоманда Одеської єпархії продовжує цикл програм «Емаус, сіли і поїхали». У новому випуску учасники програми вирушили в Донецьку область, в село Сергіївка, де розташований Свято-Сергіївський жіночий монастир, який славиться на всю Україну своєю надзвичайною красою.
У селищі міського типу Лазурне Херсонської області відбулася чергова конференція співробітників молодіжних відділів та організацій Української Православної Церкви. Нa фopумі були розглянуті aктуaльні питання міcії Цepкви cеpeд мoлoді. На зустрічі з колегами з різних єпархій побувала і наша делегація Молодіжного відділу Одеської єпархії.
Багато хто вважає себе належними до Церкви, вважають себе православними християнами. Однак часом це буває лише формальністю. Якщо людина належить до Церкви формально, то вважає, що, прочитавши вдома молитву, або приходячи зрідка в храм він вже виконав обов′язок, а серце його залишається сухим, нерухомим, як та витоптана ногами дорога, на яку впало зерно, де його дуже скоро підібрали птиці, тоді «приходить лукавий, і краде посіяне в серці його». Ми повинні строго дивитися в своє серце. Ми можемо обдурити себе, але не Бога. Все виявиться порожнім, тому що диявол викраде дуже швидко. Як злітаються чорні мухи на гнильне, так приходить диявол на сморід нашого гріха, нашого себелюбства і нашої суєтності. Наша віра захоплюється суєтою, наші думки і почуття з ранку до вечора зайняті всілякими дрібницями, нам ніколи озирнутися, ми поспішаємо, поспішаємо, біжимо по життю, і нам нема коли зупинитися, подумати, задати собі питання, перевірити свою совість, по-справжньому звернутися до Бога з молитвою. Начебто уві сні проходять дні і роки. І врешті-решт земна метушня заглушає голос Божий, який говорить в нашому серці. Але ж це тимчасове, завтра все може зруйнуватися. Тільки маючи перед собою вічне, ми можемо сподіватися ніколи не втратити його. І наша молитва — про те, щоб серце наше було готове, як добра, родюча, зорана земля, куди мале зерно потрапить і дасть багатий плід.
