З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, 8-го липня, в переддень свята Тихвінської ікони Божої Матері, вперше Одеська єпархія Української Православної Церкви організувала і провела масштабний хресний хід, який отримав найменування «Від Володимирської до Тихвінської». О 6-й годині ранку тисячі хрестоходців вийшли від храму Володимирської ікони Богородиці в місті Одесі до Тихвинського храму Свято-Покровського скиту в селі Маринівка. Хід тривав майже 12 годин. Рідні простори Одещини сповнилися молитовним співом людей, які звершили хресний хід з преднесенням святинь, що зберігаються в нашій митрополії. Сила хресного ходу велика! Це міць Православ’я. Такі молитовні події зі славослів’ям Всевишнього підносять думки тих, хто молиться, і всіх людей навколо до небесного невпинного славослів’я Бога ангелами. Під час довгого спільного хресного ходу вся земна суєтність відступає на другий план і людина замислюється про головне у своєму житті, переглядає пріоритети, просить у Бога прощення за скоєні помилки і просить допомоги і благословення на їх виправлення та зміцнення в своїх добрих намірах.
«Знамення» — іконографія Богородичних ікон, в якій Богонемовля зображене особисто на лоні, на грудях Богоматері. У основі іконографії — пророцтво про втілення Спасителя: «…Сам Господь дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» (Іс.7:14). Повторення ікони в різний час називалися «Богоматір Втілення», «Знамення Пречистої», «Знамення Пресвятої Богородиці». Особливе місце в цьому ряду займає чудотворна ікона «Знамення» Курсько-Корінна, на честь якої освячено храм на території Одеського торгово-економічного інституту. 2-го липня храм відзначив своє престольне свято.
4-го липня, в неділю другу після П’ятидесятниці, Всіх святих, які в землі нашій просіяли, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, звершив богослужіння в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі у співслужінні братії обителі.
У рамках Міжнародної православної виставки-ярмарку «Літо Господнє» в Одесі пройшов курс духовно-просвітницьких лекцій. «Сила Православної віри, яка відроджує, на прикладі життя і творчості ієромонаха Серафима (Роуза)» — з лекцією на таку тему перед слухачами виступив доктор богослов’я протоієрей Димитрій Предеїн.
З благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, Молодіжним відділом Одеської єпархії УПЦ 4-го липня був організований велопробіг, присвячений дню пам’яті святих Петра і Февронії. Загальна протяжність велопробігу склала 24 кілометри.
Людина створена для щастя, але щасливою вона буде, тільки якщо навчиться ним з кимось ділитися. Без цього вміння ділитися і не зациклюватися на собі всі спроби людини стати щасливою наївні і неперспективні. Популярні сьогодні пошуки «гармонії з самим собою» в житті найчастіше втілюються як звичайний егоїзм, прикрашений зверху красивою словесною присипкою. Від зміни назви суть не змінюється і кінцевим підсумком як егоїзму, так і псевдопошуків фантомної «гармонії з самим собою» стає банальна самотність і образа на весь світ, часом навіть на Бога.
Людина в такому випадку незалежно від віку, матеріального добробуту та числа людей навколо себе залишається самотньою, адже вона сама ізолювала себе и створила собі глибокий непроникний захисний шар з образи и досади на всіх і на вся. У такому принадному й смутному стані душа людська може навіть бути переконана, що вона мученицькі страждає за правду, хоча по суті вона просто вигадала собі свої власні правила гри і ображається, що весь світ, и навіть Всевишній, не грають за її правилами.
Будемо обережні, дорогі брати і сестри, адже лукавий тому й лукавий, що зло часто прикривається красивою обгорткою: якщо раніше гордість, марнославство і егоїзм частіше прямо називалися своїми іменами, то сьогодні має місце підміна понять.
Світ сьогодні часто закликає «бути самим собою» (іншими словами не намагатися прагнути до кращого через викорінення своїх недосконалостей і помилок, а просто закривати очі на недоліки і жити як йде), «брати від життя все» (тобто не прагнути встигнути привнести в цей світ більше добра, а встигнути поранити свою душу усіма можливими на землі гріхами) і після всього цього нам ще й пропонується бути «в гармонії» з таким ось самим собою. Зрозуміло, що в результаті таких егоїстичних і гордовитих пошуків щастя кожна людина закривається в своєму мікросвіті і ображається, що її не розуміють (іншими словами не йдуть на поводу у всіх її бажань і примх). Незалежно від віку людина подібна в такому стані до дитини, яка закрилась в кімнаті, образилась на весь світ, і щиро плаче про те, що після тупання ніжкою вона не отримала свою справедливу десяту за рахунком цукерку.
Будемо цінувати час, дорогі брати і сестри, за порадою апостола Павла, так як «дні лукаві» (Еф.5:16), будемо поспішати творити не собі, а ближнім добро, яке об’єднує людей між собою і об’єднує людину з Богом, в наслідок чого душа знайде те щастя, якого вона так жадає. Будемо намагатися служити ближнім, забуваючи про себе, і тоді за нас не забуде Бог, відвідавши нас Своєю благодаттю і щастям!
