В українського парламенті є традиція — з разу в раз продовжувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського значення, який був введений понад 15 років тому в якості тимчасового заходу. І 20 грудня Верховна Рада в черговий раз розглядатиме це питання. Особливості національного ринку землі, позиції політичних сил та думки одеситів — все це зібрали мої колеги в наступному репортажі.
Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського значення вимагає від України Міжнародний валютний фонд — на думку міжнародних експертів, така заборона унеможливлює повноцінний розвиток сільськогосподарського сектора й використання землі як застави для отримання кредитів. Також фахівці зазначають: ситуація останніх 15 років лише консервує усі тіньові схеми та маніпуляції, які панують у сфері земельних відносин.
Щоправда знімати мораторій до моменту врегулювання процедури обороту земель на законодавчому рівні і розробки необхідних нормативно-правових актів немає жодного сенсу. А законодавства для запуску земельного ринку в Україні все ще не існує. А тому навіть якщо цього разу український парламент вирішить не продовжувати мораторій — ринок просто не запрацює.
Саме тому за продовження мораторію планує голосувати 20 грудня фракція «Блок Петра Порошенка». Заступник голови політсили Сергій Березенко заявив, що треба продовжити дію мораторію на короткий строк — аби за цей час підготувати відповідне законодавство і запустити ринок землі. За поетапне відкриття ринку землі виступає об’єднання «Самопоміч». Більш радикально ставиться до цього питання фракція «Батьківщина». Так її лідер Юлія Тимошенко під час свого виступу в парламенті наголосила: «Якщо ми хочемо насправді захистити незалежність держави, її територіальну цілісність, її майбутнє, ми зобов’язані проголосувати за пролонгацію мораторію на продаж землі мінімум на п’ять років». Законопроект щодо продовження мораторію ще на два роки подав до парламенту Олег Ляшко. Лідер «Радикальної партії» виступає за те, щоб продаж української землі іноземцям заборонили назавжди. Щоправда, така позиція політичних партій не співпадає з думками ані міжнародної спільноти, ані значної частини громадянського суспільства.
Надія Глушкова, кореспондент
У 2002 році мораторій на продаж земель сільськогосподарського значення було впроваджено як тимчасовий захід. 20 грудня 2018 року український парламент в черговий раз розглядатиме блок питань щодо його продовження. Чому так відбувається і кому це вигідно? Ми дізнавались в одеситів.
— Как вы думаете, отсутствие такого земельного рынка для Украины — это хорошо или плохо?
— Это очень плохо.
— Почему?
— Так как владельцы земель, паев — многие умерли. И паи стали принадлежать громаде. А громадой управляет, как правило, один, ну, скажем так, не совсем честный человек. Естественно, к моменту, скажем так, снятия моратория, земля окажется в руках латифундистов. И мы опять превратимся в то, что было. Будут поляки — польское панство, будет еще какое-то панство, еще какое-то. А мы будем так — или уедем, или останемся быдлом.
— Наверное, плохо.
— Почему?
— Как почему? Человек, который в селах, если человек в селе живет, он арендатор, который арендирует землю. Платит за сезон 3 тысячи гривен. Так если я могу продать ее сразу за 2 тысячи. Я, как АТО-шник, я продал свою землю за 2 тысячи долларов — 60 тысяч гривен. Так нормально? Так чтоб и люди могли продать свои паи.
— Хорошо или плохо, что в Украине пока не существует этого рынка земли?
— Так сразу и не скажешь, честно говоря. Нет, это плохо.
Ну, наверное, лучше, чтоб не продавали. Слышал, говорят, что могут продать землю всем — а все люди останутся без земли. Поэтому очень сложно сказать что-то. Но лично мое мнение такое, субъективное, может быть: чтобы как оно есть, так оно и было. Не продавали землю.
Ну, мені здається, що для України це все-таки погано. Це наше національне надбання і саме земля, вона є саме власністю саме народу. Хоча з іншої точки зору, саме для людей, які зараз займаються сільським господарством, напевно, це все-таки буде якимось джерелом доходу. Можливо, трішки буде підійматись рівень життя у селах. ну, побачим.
Поділились одесити і думками щодо того, хто ж зацікавлений в нескінченному процесі продовження мораторію.
— Выгодно верхам. Кто с этого живет. Но не нам. по крайней мере, я так думаю. Тимошенко и не будем дальше говорить. Вот, Тимошенко. Черкасская область — у нее вся Черкасская область, земля ее. Хотя эту землю, которая ее, должны были отдать АТО-шникам. Но ее ж не дали.
— Как думаете, в ближайшее время, при нынешнем правительстве — возможны изменения?
— Я думаю, на вряд ли. Если правительство будет новое — с молодежи уже, как вы. например, у вас свое уже бачення. То, может, что-то и будет.
— Фамилии не назову.
— Прослойка населения, группа?
— Прослойка населения — ну, это понятно, управляющая какая-то стадия города, страны.
— Как думаете, в ближайшее время, может как-то измениться ситуация? При нынешнем правительстве?
— Нет.
— При новом?
— Нет.
— Почему?
— Ну, еще лет 20-50, а то и больше, перемен никаких не будет.
— Ну, олигархи эти, наверное. Я так полагаю.
— Может ли ситуация в ближайшее время измениться как-то?
— Ну, после выборов, все надеются.
— Вы надеетесь?
— Да.
— Ну, мені здається, це все-таки політика.
— Якщо буде нова влада — новий уряд, новий президент — зміниться відношення щодо питання мораторію? Чи ні?
— Ну, це дивлячись, хто буде наша нова влада. Напевно, якщо залишаться ті, хто саме зараз при владі — то відношення не зміниться. Якщо у нас кардинально поміняється політичний блок — то зміниться.
— Крупные финансовые группы, скажем так.
— Может это измениться в ближайшее время?
— Да вряд ли, солнце мое, кто отдаст задаром, за так, такой кусок хлеба.
