18 травня в прес-центрі «Одеса-медіа» відбулась прес-конференція щодо приватних притулків для тварин в Одесі. Що це — акт доброї волі чи справжнє знущання? Саме про це на заході говорили зоозахисники.

Через відсутність єдиного міського притулку для тварин в Одесі існує безліч приватних закладів, які із радістю беруть під свою опіку бездомних собак та котів. Щоправда існує величезна проблема: такі притулки надто часто перетворюються з волонтерської ініціативи на знущальні умови для існування тварин.

Світлана Борсукова, «Громадська рада зоозахисників Одеси»

Проблема заключается в следующем. У нас, опять-таки, на законодательном уровне никак не ограничено количество животных, которых можно содержать в определенных условиях. У нас записана норма: это должны быть условия, которые позволяют обеспечить комфортное проживание. То есть, если вы можете их кормить, выгуливать, они двигаются, то вы можете держать хоть сто двадцать котов. При этом это не должно мешать соседям. Вот так как-то… размыто прописана норма, и поэтому невозможно обязать людей держать, например, три, пять или десять животных.

Нещодавно волонтерам довелось рятувати котів з одного з таких приватних притулків. У закладі знаходилося 65 тварин, щоправда, врятувати вдалось лише 22. «Керівниця» притулку не могла впоратися з таким об’ємом праці: в котів виявилися хвороби і велике недоважування, частина навіть йти самостійно не могла.

Вікторія Козаченко, «Громадська рада зоозахисників Одеси»

Но самое главное, к чему я призываю всех. Пожалуйста, не думайте, что дав 50 гривен бабушке на Староконном, вы посчитаете, что вы сделали благое дело. Лучше пройдите мимо. Лучше, может быть, кто-то, кто идет за вами, подберет это животное и действительно устроит его жизнь.

Звичайно і серед приватних притулків є такі, де тваринам надають необхідний догляд і забезпечують комфортними умовами проживання. Але дуже часто ініціатива порятунку тварин лежить пересічних громадянах. Що ж потрібно зробити, якщо ви знайшли на вулиці бездомну тварину і вирішили їй допомогти? До кого звертатися?

Вікторія Козаченко, «Громадська рада зоозахисників Одеси»

Элементарный алгоритм действия такой. Вы берете это животное. До того момента, как вы его нашли, всё остается на вашей совести. Насколько, как говорится, вы готовы участвовать в жизни этого животного. Вы его несете в клинику. Спрашиваете — либо через соцсети, вам любой волонтер в любой группе подскажет, какие клиники сотрудничают ветеринарные с волонтерами. Вы приносите животное. Ему делают первичный осмотр. Это осмотр внешний. Если это котенок — ушки, носик, измеряют температуру. Если это щенок — подкалывают сыворотку иммунную. В принципе, это не очень дорогая процедура. Если с животным всё хорошо, вы можете либо, по возможности, договориться с клиникой, хотя бы на сутки его определить, оставить в клинике; либо искать знакомых, искать друзей. Ты размещаешь пиарные фото в соцсетях, и стараешься это животное пристроить.

Іноді недостатньо одного бажання допомогти; необхідно багато ресурсів і вмінь. Ми відповідальні за тих, кого приручили; а тому і приручати треба з великою відповідальністю.

Добавить комментарий