«Справа Рифи» — документальний фільм під такою назвою презентували в Одесі. Прем’єрний показ зібрав повну залу глядачів на Одеській кіностудії. A сама стрічка розповідає про обставини арешту, ув’язнення та звільнення Великого українця — патріарха Йосифа Сліпого. Назву стрічці дала агентурна справа «Рифи», яка зберігається в архіві Служби безпеки України.
33 томи справи і документи, які радянська репресивна система дбайливо збирала та зберігала стали і основою, і назвою фільму — «Справа Рифи». На паперах докладно задокументовано, як радянська влада розробляла та втілювала в життя план знищення Української Греко-Католицької Церкви та її Глави Йосифа Сліпого
Анна Остапенко, виконавчий продюсер фільму «Справа Рифи»
Фільм документальний, його намагалися і прагнули робити без жодного пафосу, не використовувати такі штампи як «ісповідник віри», «мученик за віру». Хотіли зробити фільм, який буде відкривати постать Йосифа Сліпого для всіх українців, і не лише українців. тобто, це фільм не лише для греко-католиків, не лише для галичан, це фільм, який всім українцям відкриває постать Йосифа Сліпого, який залишається для більшості українців незнаним. хоча ми відзначаємо на державному рівні його ювілей, але не знаємо його і на Західній Україні, і на Східній. Це та частина історії, яка була замовчана і яку ми зараз собі мусимо повертати.
Фільм охоплює період з 1945 по 1963 роки та розкриває не відомі для багатьох обставини арешту, ув’язнення та звільнення Йосифа Сліпого. Зокрема, особливу вагу у стрічці мають історичні події того часу та особистості, які вплинули на долю патріарха. Так, героями фільму стали папа Іван 23-й, президент США Джон Кеннеді, генеральні секретарі ЦК КПРС Йосип Сталін та Микита Хрущов. Крім того, до фільму увійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, які знімальна група розшукувала в українських та іноземних кіноархівах
Ярослава Різник, упр. культури, національностей та релігій ООДА
Ми всі знаємо вираз «Крізь терени до зірок», але воно для мене по-іншому заграло, коли я дізналася, що ці слова були вкарбовані на гербі Йосифа Сліпого. І саме життя його є таки доказом — як через терни ти йдеш до зірок, ти добиваєшся визнання, не купуючи його за гроші, не вимолюючи його, a борючись за свої переконання. Патріарх Йосиф Сліпий — один із величних людей української історії. я переконана, що будь ти православним, римо-католиком, кришнаїтом чи представником будь-якої релігії, але ти мусиш знати про таких українців.
о. Ігор Тарас, священик УГКЦ
Важливо робити наголос щоб побачити в який час і в якій системі жили такі люди. наприклад, якщо сьогодні хтось ставить питання «Чому декомунізація?» — цей фільм дає відповідь. Але я розумію, що багатьом людям не хочеться бачити до кінця правди. Тобто, чому цій людини просто за ніщо — 18 років концтаборів і такого жорстокого знущання. Нині би комусь сказати, що тебе на 18 років, тому що ти належиш до церкви.
Йосиф Сліпий був свідком подій майже цілого сторіччя, адже він помер на 92-му році життя, і одночасно, він був співтворцем цих подій. І саме тоді, коли існування Української греко-католицької церкви перебувало під найбільшою загрозою, патріарх Йосиф Сліпий не зрадив вірі… його ідеї і справи до сьогоднішнього дня живуть і служать українцям по всьому світу.
Микола, одесит
Перенести такі знущання і приниження, вистояти і що мене найбільше зачепило — він ніколи не жалівся, ні на владу, н6арікань не мав, він своїм прикладом міг передати і передав не тільки священикам і служителям, a й внукам і не тільки на всю Україну — що таке віра в Бога, які тяжкі були часи і не зламатися… Це стовп справжньої віри.
Фільм про великого українця зібрав навіть найменших одеситів, які, певна річ, багато чого ще не розуміють із викладених фактів і документів, втім, навіть у своєму юному віці знають — без історії власного народу в житті прийдеться важко…
Марія, 7 років
А чому я прийшла — мені дуже було цікаво що про Йосипа Сліпого буде. Я вчора вночі попросила у мами щоб я пішла з бабусею і дідусем на фільм. Я думаю, що дітям теж треба, щоб вони знали щось про Україну, a не так просто — знаєш про все, a про Україну нічого не знаєш.
