28 мая наша страна отмечает День пограничника. Свой профессиональный праздник отмечают люди, благодаря которым мы чувствуем себя защищенными. Их служба опасна, но глубоко почетна. Пограничники – это воплощение мощи, мужества, бесстрашия и, конечно же, искреннего патриотизма. Ведь зачастую им приходится рисковать собственной жизнью ради нашей с вами безопасности. Торжества в честь Дня пограничника состоялись в нашем городе на стоянке кораблей и катеров Одесского отряда морской охраны.
Їх професія надзвичайно складна та небезпечна, але вибором свого життя вони зробили захист державних кордонів. Прикордонники у день свого професійного свята приймають щирі слова привітань та подяки. Участь в урочистостях взяли як діючі прикордонники, так і охоронці кращих традицій — ветерани загону, волонтери, представники Військово-Морських Сил України.
Дмитрий Дуков, командир Одесского отряда морской охраны
Не відкрию таємниці, якщо скажу, що саме в людях запорука успіху діяльності нашого загону морської охорони. Звичайно, що добрий професійний рівень дає результати лише тоді, коли він підкріплюється такими моральними якостями як патріотизм, відданість своїй державі і своїй справі, вірність принципам і традиціям прикордонної служби.
Одеський загін морської охорони сьогодні охороняє більше 430 км морської та річкової ділянки державного кордону в межах території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. Крім того, особовий склад виконує окреме завдання на ділянці Донецької та Запорізької областей.
Дмитрий Дуков, командир Одесского отряда морской охраны
Нажаль, сьогодні немає серед нас наших побратимів – старшого лейтенанта Пєтухова Дениса та старшого матроса Колесніченко Євгена. В такий нелегкий для країни час вони стали для нас прикладом завітного служіння військовому обов’язку, присязі Батьківщині.
Коли втрачаєш друзів – вони залишаються назавжди в серці і в пам’яті – кажуть прикордонники про загиблих колег. «Герої не вмирають», — каже про них Україна. Ось уже 7 серпня виповниться рік, відколи Олена Колесніченко втратила сина, який загинув під час виходу з Довжанського котла. Євген Колесніченко сьогодні по праву мав би бути тут і отримувати заслужені нагороди, проте його мужність і прагнення захистити рідну землю зробили його героєм назавжди. Не заспокоїться лише ніяк материнське серце.
Елена Колесниченко, мама Евгения Колесниченко
Всех ребят мы поздравляем с этим большим праздником, желаем им здоровья и службы только в мирных целях. Чтобы никто никогда не испытывал горечи утрат, потери и чтобы был мир на земле, и чтобы все были просто здоровы.
В знак вшанування військовослужбовців, які захищали кордони України в зоні АТО та яким не судилося повернутися до рідної домівки на території Одеського загону морської охорони відкрили дошку пам’яті.
Всі вони – це втілення справжнього патріотизму, патріотизму не на словах. Капітан третього рангу, Юрій Урянський, в 2008 році звільнився з лав прикордонників у зв’язку з виходом на пенсію, втім в березні цього року прийняв непросте рішення повернутися і продовжити службу в ім’я Батьківщини.
Юрий Урянский, капитан 3 ранга
З задоволенням пішов служити, тому, що відчуваю свій обов’язок як громадянина, як чоловіка в цей скрутний час для країни – стати на захист і виконувати свій обов’язок. Події, які сталися в нашій країні, це події на сході країни, з кримським півостровом, вони мобілізували людей і людям показали, що таке є Україна. І люди, мені здається, відчули себе українцями, такий небувалий патріотичний підйом, я дивлюсь, що рядовий склад, офіцерський склад… дуже високий рівень патріотичного підйому.
Денис Захарчук, капитан-лейтенант
Сложность в том, что надо любить свою профессию. Сложность в том, что мы редко бываем дома, жены нас ждут, семьи нас ждут, мы большую половину своей жизни отдаем государству, защите границ
Значну підтримку прикордонники отримують від волонтерів, які чітко усвідомлюють необхідність допомоги військовим та сердечно переживають за кожного із них.
Наталья Пранжу, волонтер
Мы с первого дня помогали ребятам, многие из них стали для нас роднимы, друзьями, уже больше, наверное, чем подопечные, они были первыми нашими подопечными. После них уже было много других пограничных служб. Я всегда рада за ребят, они достойные воины этой страны, они хорошо ее защищают, они достойные дети своих родителей. Не хочу, чтобы мы больше присутствовали на похоронах каких-то наших подопечных, друзей, знакомых, вообще кого-либо. Я не хочу, чтобы больше умирали люди, я хочу, чтобы здесь был мир, на всей территории Украины. А они молодцы, они защищают нас
Привітати прикордонників прийшли і діти. І, як на свій вік, вони чудово розуміють важливість професії. Для них військові – це, перш за все, приклад для наслідування.
Алексей, 9 лет
У меня прадедушка служил моряком на флоте, я уже плавал на кораблях, знаю, что это очень опасная профессия, у меня и дедушка моряк и прадедушка был моряком. Я хотел бы быть тоже моряком, потому, что мне очень нравится эта профессия и я увлекаюсь этими видами спорта, катаюсь, плаваю и очень люблю эту профессию. Нужно быть, во-первых, смелым, во-вторых, отважным, и самое главное — выручать друзей из беды
Прикордонники – це ті, хто першими приймають удар. Спокій та мир громадян стоїть, преш за все, за їх мужніми плечима. Тож не забудьте привітати своїх захисників і ви.
