Людина з янголом на плечі… Так його звикли називати… 31-го травня пішов із життя предстоятель Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир Гузар. І ця втрата стала болючою не лише для греко-католиків. Його смерть — втрата для кожного українця. Про Велику Людину, яка вміла бути малою та слова Блаженнішого, які стали заповітом — розповідаємо далі…
Своїм життям Блаженніший Любомир Гузар показав всьому світу що це значить — бути Людиною… Коли йому було одинадцять, Західну Україну захопили комуністи і родина виїхала до Зальцбурга, а згодом – до США. У Штаті Коннектикут він закінчив духовну семінарію. У зрілі роки працював викладачем у Римі, написав дисертацію про Митрополита Шептицького. У Римі пан Гузар був помічником легендарного глави УГКЦ Йосипа Сліпого, який зумів вирватися з радянських таборів. 1993-го року вже в ранзі кардинала Гузар повертається до України, а 2001-року обраний главою Української греко-католицької церкви. У найскладніші для країни часи Любомир Гузар завжди закликав спільноту жити в мирі та творити добро.
Можемо подолати зло, коли чинимо добро…..
Ціле десятиліття він майже нічого не бачив, а останні кілька років просив голосно говорити. І це не заважало Любомиру Гузару розуміє все, що відбувається – і навіть краще, аніж ті, хто може має і слух і зір… Без гучних наказів, a інколи — і зовсім без слів — вів за собою тисячі людей дорогою любові, добра та поваги до іншого. І кожен його крок завжди був прикладом молитви та терпіння, чесності та пастирської скромності.
Отож, дорогі, беріться до праці. Довіряймо один одному, стараймося, щоб кожний з нас на ту довіру заслуговував, щоб поводився так, як повинен поводитися чесний громадянин. Наше майбутнє — в наших руках, коли будемо працювати чесно, спільно, разом розв’язувати потреби, проблеми нашого життя. Нумо до праці, але треба просити Господа Бога, щоб наша праця була гідна нашого покликання людського. Щоб нашою працею ми служили людям, але також, прославляли Господа. Бо від нього прийде остаточне благословення на те, чого ми бажаємо, чого прагнемо.
Коли говорив Він — замовкали і слухали всі… Його голосу дослухалися праві та ліві, президенти та прем’єри, прості перехожі та академіки. A сьогодні за Блаженнішим Любомиром Гузаром плаче вся Україна… Католики, мусульмани, протестанти, буддисти, православні та навіть атеїсти — тяжка втрата об’єднала всіх. A два місяці тому Він до всіх нас звернувся такими словами:
«Прошу вас, моліться. Моліться за нашу церкву, щоб вона розвивалася, щоб вона славила Господа Бога і служила нашому народові».
Велика Людина, яка вміла бути малою… Нам, безумовно, пощастило жити сьогодні і дослухатися Людини, чиє слово безсмертне. Любомир Гузар вірив у силу українців та підтримку Бога. І його духовний спадок сьогодні здатен нас врятувати.
