Близько 25 років тому пішов з життя Народний артист України та відомий актор театру та кіно Андрій Сова. Але пам’ять в рідній Одесі про нього не згасає. 26 березня на будівлі Одеського театрально- художнього училища, де він вчився, відбулося відкриття меморіальної дошки.
Михайло Голубовський, віце-президнет ВКО, культуролог
Мы открываем доску актеру, человеку театра. Андрею Сове. Он связан с Одессой кровно. Тут учился в Мореходом училище, тут учился в театральном училище и в конце, наверное, истоки его юмора в нашем городе.
На відкриття дошки приїхали родичі Андрія Сови — його донька, Валентина Сова, також актриса та племінник, заслужений архітектор України, у минулому головний архітектор міста Києва Сергій Целовальник. Вони поділилися спогадами, пов’язаними з Андрієм Совою. А окрім цього, привезли з Києва його бюст.
Сергій Целовальник, племінник
Мы с удовольствием привезли вот с Валечкой эту работу сюда для того, чтобы вручить ее литературно-историчскому музею Одессы.
Мне кажется он очень похож здесь на него, и кстати, я на него тоже . Эту работу выполнил сын известного скульптора Знобы, Николай Зноба.
И решили, что там ему будет хорошее место, единственное, что молжет надо будет сделать табличку для тех, кто не знает.
Вперше питання про встановлення таблички Андрію Сові підіймалося, ще у 2012 році, коли актору мало виповнитися 100 років з дня народження. Але тоді ще воно не було вирішено остаточно. У кінці січня цього року дошка нарешті була готова, в міській раді чекали лише на приїзд родичів Андрія Сови. Вирішили, що найкраще це буде зробити напередодні дня театру.
Анжела Василіна, департамент культури та туризму ОМР
Просто решался вопрос о том, какая это должна быть доска, не хотелось, чтобы она была простая лаконичная, хотелось, чтобы действительно произведения искусства чтобы она была высокохудожественная.
Вот сейчас, когда уже, перед днем театра мы подумали, что это будет очень целесообразно, отрыть ее вот сейсас накануне дня театра.
Актор комедійного жанру . Він вчив нас сміятися по справжньому , любити життя , дякувати долі за кожну мить натхнення і ніхто й ні коли , хіба що найближчі люди , не бачили його сліз, його болю… актор був 16 років прикутий до інвалідного крісла… але … його труднощі, його біль і сльозі залишилися поза кадром, поза сценою. Глядачам Андрій Сова дарував , завдяки своєму таланту , виключно радість , щіру та від усього сердця! Саме ця радість житиме у пам’яті про нього назавжди .
