З 12 по 15 червня у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі проходить засідання Міжнародної координаційної ради ЮНЕСКО «Людина та біосфера». Поміж інших питань, у рамках цього заходу буде прийнято рішення щодо включення до Мережі нових біосферних заповідників.
Чому це важливо? Біосферні заповідники
Біосферні заповідники, до яких входять наземні, морські та прибережні екосистеми, виконують роль майданчика для випробувань різноманітних підходів, націлених на збереження біорізноманіття, економічного розвитку та стійкого використання ресурсів. Цей процес координується програмою «Людина та біосфера», яка була заснована на початку 1970их.
Людина і біосфера: чергова сесія у Парижі
Міжнародна координаційна рада програми «Людина і біосфера» щороку включає до складу Мережі нові біосферні заповідники. І на цій сесії, що триватиме з 12 по 15 червня, орган буде розглядати можливість розширення території вже існуючих біосферних заповідників та включення до Мережі нових. На розгляд будуть представлені 28 об’єктів 22 країн з різних районів Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Зазначимо, що на даний момент всесвітня мережа налічує 669 об’єктів у 120 країнах, зокрема 16 транскордонних заповідників. Різноманітність об’єктів вражає: тут є і озера Камбоджі та Буркіна-Фасо, і водно-болотні угіддя Бразилії, і навіть цілий іспанський острів Фуертевентура.
Незаймана природа: українські заповідники
Постійне поповнення всесвітньої мережі ЮНЕСКО дає надію і українським заповідникам увійти до списку біосферних об’єктів. Оскільки їх збережена незаймана природа є унікальним явищем. Наприклад, степ відомого українського заповідника «Асканія Нова», що займає 170 гектарів, не оброблювався плугом, а тому вважається «абсолютно заповідним». На цьому унікальність природних скарбів України не закінчується. Вік деяких дерев Карпатського біосферного заповідника «Перлина Карпат» перевищує кілька століть. Чорноморський біосферний заповідник налічує 180 видів птахів, понад три десятки яких входять до Європейської червоної книги. А останній притулок та шанс вижити європейській норці та лісовому коту надав саме Дунайський біосферний заповідник. І такий рівень турботи країни про природу не може і не повинен залишатись непоміченим.
