В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Грушевського відбулась презентація книги історій переселенців «Знедолені? Нездоланні!», що видана Інститутом демократії імені Пилипа Орлика в рамках проекту Інтерньюзу за фінансової підтримки Уряду Канади. Ця збірка нарисів розповідає про людей, для яких найважливішим стало відкриття України в собі. Сотні тисяч переселенців розпорошилися по українській землі – тепер вони живуть на Заході, Півдні та Півночі країни. Ці люди не тільки вистояли в тих непростих випробуваннях, що виникли в їхньому житті, а й стали прикладом для інших – зневірених.

«Люся в Одесі — це риба у воді. Багато хто їй заздрить. Не тому, що в неї цілі руки та ноги, є діти, дах над головою та коханий чоловік. А радше тому, що Люся почувається в Одесі впевнено…» Друга книжка збірки «Знедолені? Нездоланні!», видана Інститутом демократії імені Пилипа Орлика, була презентована в Одесі. Вона розповідає про переселенців й про їх сім’ї, які через військові дії мусили починати життя з нуля в інших містах і селах України. Не просто вижити, а стати корисним родині та суспільству будь-де і в будь-якому віці — це реально, треба лише прагнути і подолати страх, доводять герої збірки. Завдяки випробуванням вони переоцінили й свої потреби, й власні сили.

Світлана ЄРЕМЕНКО, автор ідеї, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
Під час нашого спілкування з переселенцями ми з’ясували, що переселенців найбільш обурює те, що про них говорять, як про людей, які ходять тільки з протягнутою рукою, які, мовляв, тільки просять допомоги від волонтерів, від громадських організацій, від держави. Насправді це не так. Тому що виїхало дуже багато активних, енергійних людей, які, приїхавши без нічого, почали життя з початку, створили у нових містах власний бізнес, створили громадські організації. І вже допомагають не тільки собі, а навіть місцевим громадам.

Журналісти мало пишуть про історії успіху, якого досягають переселенці з Донеччини, Луганщини, Криму, живучи вже в нових містах. Щоб заповнити цей недоречний вакуум та надати приклад зневіреним, й виникла ідея цієї книги успішних, надихаючих історій. Прочитати збірку можна й на сайті Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Ірина ЧЕРНИЧЕНКО, редактор-упорядник книги «Знедолені? Нездоланні!»
Часто збірка називається за одним з нарисів. Але жодна назва не підходила для узагальнення. Тоді був оголошений брейн-стормінг, й одна з авторів, колишня моя студентка, зараз викладач Донецького університету, який в Вінниці, написала: «Знедолені? Нездоланні!». І це така назва, яку ми залишили й для другої збірки. тому що вона така, як і слід, вона класна. 

«Взагалі часто Донецьк — окрема болюча тема для багатьох переселенців. Люся ставиться до цього цілком спокійно. Про повернення й не думає. Зізнається, що боїться міста й того, що сталося з його мешканцями». Сотні тисяч переселенців розпорошилися по українській землі – тепер вони живуть на Заході, Півдні та Півночі України. «Для збірки не важко було знайти героїв, складніше було знайти авторів», — ділиться редактор. Не всім по силах художньо писати живу історію, не за медійними штампами, а перебираючи тонкі ниті людських спогадів, бажань, болю, радості та перемог. Люся Булеєнко, героїня нарису, і Альона Поволяєва, автор нарису, — добре знайомі ще з Донецьку. Зараз обидві живуть й працюють в Одесі. «Не опустити рук, а навпаки — розправити крила в чужому місті, де багато хто почувається вигнАнцем, — це чимало вартує».

Комментарии закрыты