«Благополучний» чи «щасливий»? В українській мові часто плутають ці два слова.
«Фактичні результати перельоту, благополучна посадка важкої двомоторної машини в районі боліт і озер… — неперевершений приклад високої майстерності, доблесті», — читаємо в журналі. Виникає питання: яка потреба була благополучна? Старослов’янізмами звичайно користуються тоді, коли хочуть надати фразі тону іронії або, навпаки, врочистості, але ні того, ні того нема в наведеній на початку фразі, тому тут більше підходять українські відповідники щасливий, щасний, безпечний (коли йдеться про особу): «Щасливого лову! — кивала вона головою рибалці» (М. Коцюбинський); «Нехай Бог дає тобі щасну годину» (Ганна Барвінок); «Будьте безпечні!» (Словник за редакцією А. Кримського). Те саме можна сказати про прислівник благополучно, який витискує з мовного вжитку прислівник щасливо: «Усі підводи благополучно перейшли колію, пропустили зустрічний поїзд», — а тим часом у живому мовленні чуємо: «Прощавайте, щасливо доїхати!»
Таким же, без потреби, штучно занесеним у нашу повсякденну мову, є близький до прикметника благополучний іменник благополуччя, що часто трапляється на сторінках періодичних і неперіодичних видань, але не чується в живому народному мовленні: «Це тільки видимість благополуччя». Якщо поминути суто стилістичні потреби, — збереження прямої мови персонажа твору, бажання надати фразі канцелярського або іронічного звучання, — не слід послугуватись цим іменником, а тим більше надуживати ним, бо маємо відомі українські відповідники: щастя («Де відвага, там і щастя». — Прислів’я), добробут («Буде на сторожі добробуту народного стояти». — П. Куліш), гаразд («Живуть собі люди в добрі та гаразді». — Словник за редакцією А. Кримського).
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
Більше — у книзі «Як ми говоримо» (Б. Антоненко-Давидович)
