В українській спортивній термінології не без упливу російської мови незаслужено міцні позиції посідає слово болільник — пристрасний прихильник спортивних змагань. Закономірнішим у такому значенні є вболівальник (уболівальник), утворене від дієслова вболівати (уболівати) — пристрасно переживати за щось, співчувати, піклуватися, дбати. Слово боліти в сучасній українській мові означає «давати відчуття фізичного болю, завдавати страждань». От приміром, пише Іван Нечуй-Левицькй: «Чого ти, сину, став такий смутний? Чи в тебе що болить».
Від такої лексеми навряд чи доцільно утворювати болільник у спортивному значенні. Тож болільник являє собою невмотивовану кальку російського болельщик. Невмотивовану через те, що витісняє закономірне українське вболівальник (уболівальник). Керуючись лексичними й семантичними нормами української літературної мови, маємо писати й казати: палкий уболівальник футболу; на стадіоні зібралися найзавзятіші вболівальники. Наприклад: «Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить» (Марко Вовчок); «Защеміла, заболіла Вся душа моя» (Олександр Олесь).
Отже, в українській мові не боліють, а вболівають!
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
