Отже, як правильніше сказати по-українському: курити чи палити цигарки й люльки? Адже чуємо з уст і читаємо: «Я більше не палю — кинув» або «Тут палити заборонено». Не тільки в сучасній нашій літературі можна прочитати: «Він спокійно палив люльку», — а й у класичній часом виявляємо такий самий вислів. Проте в народному мовленні більше чуємо слово курити, аніж палити: «Та й викрешем вогню, та й закурим люльку, не журися!» (народна пісня); «Дурень нічим ся не журить, горілку п’є та люльку курить!» (Матвій НОмис).
Дієслово палити в значенні «курити тютюн» зайшло до української мови з польської, але воно має й інше значення — «розводити вогонь (багаття, пожежу)», «знищувати вогнем». Приміром, «Вони довели людям, що не треба палити та й руйнувати народне добро» — читаємо у Михайла Коцюбинського, — від чого виник іменник палій — «людина, що нищить щось вогнем».
Того, хто курить тютюн, звуть курець, а не палій. Отже, вислови курити тютюн і палити тютюн — тотожні, паралельні. Але через те, що слово палити має два значення, краще уникати непотрібного паралелізму й там, де мовиться про тютюнові вироби, вживати тільки слова курити й курець: «Я уже не курець: кинув курити». А взагалі краще — не курити (палити).
