«Тут діагноз може бути один: байдужість. Та сама, якої, на жаль, не позбулись деякі керівники і яка наносить непоправної шкоди людським почуттям, емоціям».
«Соломи в сіни наносила» (Тарас Шевченко); «Максим нанесе їй на другу ніч того й другого, дарує, жалує» (Панас Мирний); «Нанесло снігу гори» (Натан Рибак).
Отже, тепер ми розуміємо, що такі поняття, як шкоду, образу, смуток, жаль тощо, не наносять, а — завдають. Приміром, пише Глібов: «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити» або ж читаємо у Нечуй-Левицького «Не завдавай ти мені сорому при чужих людях».
Якщо ж комусь із невідомих причин не подобається слово «завдати», можна скористатися у тому ж значенні іншим дієсловом – учинити. Ось як пише Марко Вовчок: «Так-то вже напустилась, наче вона яку велику шкоду вчинила — свою рідну дитину пожалувала».
Тому у наведених на початку помилкових фразах треба було написати: «завдає непоправної шкоди», «над учиненою їй образою».
