Так, у словнику української мови є кілька значень поняття екземпляр: перше як окремий предмет із ряду подібних (тут про друковані та рукописні тексти). Приміром, читаємо у Лесі Українки: «Дзвінка» за давні роки послати не можуть, бо мають тільки в одному екземплярі. Далі – як окремий представник якого-небудь виду, розряду, якої-небудь породи і т. ін. І в переносному значенні — екземпляр — про людину як представника групи людей з певними властивостями, рисами (дуже часто негативними). Нічого, братику, — заспокоююче сказав він. — І серед цих людей є цікаві екземпляри (пише Петро Колесник).
Отже, про один із тотожних зразків друкованої продукції, про одну з копій рукописного тексту кажуть примірник. Примірник книжки, примірник газети, примірник постанови. Тому коли замість цього іменника вживають екземпляр, це не є фактичною помилкою, оскільки примірник — калька слова екземпляр, переклад його з латинської — зразок. Але з стилістичного погляду краще і в цьому разі ставити примірник. І якщо заміна примірника на екземпляр іноді можлива, хоч і не бажана, то зворотна дія неприпустима.
