Піймати на слові: старий чи давній?

Не так старі, як давні… Часто читаємо у ЗМІ, приміром, “Старий друже”, на телебаченні те ж саме — “Старий друже”… Зрозуміло, це звертання. Але який той друг насправді — старий чи давній?
Отже, іноді доводиться чути: «Ми з вами — старі приятелі», — хоч обом співрозмовникам нема й тридцяти років. То які вони — старі? Вони — давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовників, а не про давність приятелювання, тоді слушний буде прикметник старі: «Ми з вами — старі обоє, багато на віку бачили».
Природніше, правильніше казати: давня звичка, давнє правило, а не стара звичка, не старе правило. Зате цілком слушно буде сказати: стара (чи застаріла) зброя, старі поняття тощо.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!