Коли мова іде про належність комусь, чомусь – правильно сказати і їх справи, і їхні справи. А от чекати ми можемо тільки їх, адже тут не йде мова про належність комусь чи чомусь.
А хура й досі там чи віз і нині там? Часто в українській мoві чуємо - а віз і нині там (коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразових засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Глібова - а хура й досі там. Можливо, бояться рідковживаного тепер слова хура – а це великий віз або сани для перевезення вантажів та людей. Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнорування цілого фразеологізму. Тому фразеологічний зворот «а хура й досі там» в українській мові доречніший.
В українській мові для називання незабудованої частини населеного пункту, від якої розходяться вулиці, є два слова — майдан та площа. Коли виникає суперечка, яке з них краще вживати, нерідко можна почути: мовляв, майдан слово турецьке, то нема чого використовувати його замість нашого площа.
Не скажеш: “він назвав якусь міфологічну суму”, а тільки “якусь міфічну (фантастичну) суму”. Уявлення, пов’язані з міфологією, бувають міфологічними і міфічними, а особистість — лише міфічною (легендарною)