Митрополит Агафангел завжди з трепетом і любов’ю ставиться до всіх віруючих Одеської єпархії. І за багато років сформувалася добра традиція — Владика Агафангел щорічно 19-го грудня, в день Святителя і Чудотворця Миколая, приїжджає в місто Ізмаїл з архіпастирським візитом.
У рамках свого архіпастирського візиту на південь Одеської єпархії, Високопреосвященніший митрополит Агафангел відвідав Свято-Костянтино-Єленінський чоловічий монастир і кафедральний Свято-Покровський собор в місті Ізмаїлі, де очолив урочисті богослужіння.
День святителя Миколая — це одне з головних дитячих свят в році, в яке малюки в оточенні рідних і близьких людей радіють і веселяться. Але є діти, які позбавлені радості в силу різних причин. Саме до таких діточок, які навчаються в спеціалізованій школі-інтернаті села Утконосівка Ізмаїльського району, приїхав митрополит Агафангел.
У 24-й грудневий день в Одеській єпархії урочисто святкується пам’ять святого преподобного Кукші Одеського. Мощі цього подвижника спочивають у Свято-Успенському чоловічому монастирі. У свято всеношну та Божественну літургію в одеській обителі очолив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел у співслужінні вікарних архієреїв, духовенства міста та гостей з інших єпархій.
22-го грудня Церква святкує пам’ять ікони Божої Матері «Несподівана Радість». Один зі списків цього образу знаходиться в Свято-Троїцькому соборі Одеси, де в цей день була звершена святкова Божественна літургія.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, 18-го грудня в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі була відслужена панахида за вельмишановним старцем Іоной (Ігнатенко). Заупокійне богослужіння по схиархімандриту Іоні очолив архієпископ Южненський Діодор, вікарій Одеської єпархії.
«Забувайте образи, але ніколи не забувайте доброту», — казав свого часу мудрий Конфуцій. Здавалося б, для нас — християн — повинна бути самоочевидна ця загальнолюдська мораль, адже Христос підняв моральну планку вище, заповівши: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить» (Лк. 6: 27-28) Не просто забути образу заповів, а любити, благословляти, молитися за кривдників і в іншому моменті Христос навчає не противитися злому, але якщо вдаряють праву щоку — повернути і іншу! «Даючи цю заповідь, — говорить святитель Іоанн Златоуст, — Спаситель має на увазі що це на користь і тому, хто завдає удари, і тому, хто терпить їх. Справді, якщо ображений озброїться тою любов’ю, якій навчає Спаситель, то він не буде і думати, що зазнав образи, він навіть не буде і відчувати образи, відчуваючи себе скоріше борцем, ніж людиною, яку б’ють. А інший, будучи присоромлений, не тільки не завдасть другого удару, хоча б він був як звір, але і за перший удар буде вкрай звинувачувати себе. Воістину, ніщо так не утримує тих, хто кривдить, як лагідне терпіння скривджених. Воно не тільки утримує їх від подальших поривів, але ще змушує покаятися і в колишніх, і робить те, що вони відходять від скривджених, дивуючись їх лагідності, і нарешті, з ворогів робляться не тільки їх друзями, але навіть найближчими людьми. Навпаки, помста робить зовсім противні наслідки. Воно обом завдає сорому, озлоблює їх і ще більше запалює гнів, і зло, тягнучись далі, доводить нерідко до смерті. Ось чому Спаситель не тільки заборонив гніватися, але і повелів наситити бажання того, хто вдаряє так, щоб зовсім і непомітно було, що ти перший удар зазнав мимоволі. На жаль, однак, варто нас тільки зачепити з боку, як відразу ж старі образи починають проявлятися на нашій душі як струпи. Один сучасний мислитель дав на цю тему чудове порівняння, досить наочне в наші дні, особливо в молодіжному середовищі: «Образа як татуювання — легко нанести, важко вивести». За статистикою німецьких вчених більшість молодих людей, які зробили на своєму тілі неналежне зображення, хочуть потім його вивести, але це вже дуже проблематично, навіть з урахуванням розвитку сучасних технологій! Подібним чином і образи входять в нас, а потім все життя ми намагаємося стерти їх своїми зусиллями, закликаючи благодать Божу, з нашої душі! Процес прощення образ вельми довгий і кропіткий, але розуміючи, що з образою ніхто в Царство Боже не увійде, ми все-таки намагаємося очищати наші обтяжені душі. Постараємося ж, дорогі брати і сестри, не допускати нових образ в наше серце і щиро старатися звільнятися від старих, навіть якщо часом по-людськи здається, що це практично неможливо, бо «що неможливе людині можливо Богу»! (Лк. 18: 27).
