На цьому тижні читаються 2 глави Тори Матот і Масей. У другій з них Тора дає наказ про міста-притулки. Про те, для кого вони призначені, сказано: «Для синів Ізраїлю і для прибульця, і для осілого серед вас будуть шість цих міст для укриття, щоб біг туди кожен, хто заб’є кого ненавмисно». Це місце укриття будь-якого, хто ненавмисно вбив, захищає його від викупителя крові, від того члена сім’ї, який хоче помститися за кров убитого. Але якщо дотримуватися концепції «думай добре, і буде добре», тоді для чого можуть знадобитися міста-притулки? Якщо бути оптимістами і впевненими в тому, що ніхто не вб’є свого ближнього ні навмисно, ні випадково, тоді немає потреби в містах-притулках. Проте Тора вчить, що також треба готуватися до поганих ситуацій. Бо «думати добре» не звільняє від підготовки до небажаного результату справи…
Так де ж лежить правильний шлях? Одного разу попереднього Любавичського ребе запитали про важко хвору людину, якій один лікар поставив оптимістичний діагноз, а інший — песимістичний. У Ребе запитали про те, якого лікаря слухати. Ребе відповів: «Роби, згідно песимісту, але думай, як оптиміст». Це здається нескладним, але коли замислюєшся, то виявляєш, що потрібна серйозна розумова робота, хоча все робиться природним шляхом. Просто не треба дозволяти думкам втягувати в занепокоєння і ситуації, які неможливо контролювати. Потрібно направляти свої думки, думаючи тільки про хороше і позитивне. Хасидизм вчить, що позитивне мислення породжує позитивну реальність. Коли думаєш добре, як би змушуєш позитивність проявлятися в реальності світу, і це приносить добро і успіх в усьому.
