У вівторок, 3 квітня, під стінами Шевченківського відділення поліції за адресою Канатна, 101в відбувся пікет. Хотіли активісти одного: привернути увагу до трагедії громадянина Киргизстану Віктора Цоя, який вісім років тому — 25 січня 2010 року — втратив в нашому місті свою дружину та доньку. З тих пір він власними силами намагався зрозуміти, що ж зими сталося.
Віктор Цой
Приехали трое человек на машине из Херсонской области. Насильно их усадили в машину и увезли на заранее приготовленный склад, в Херсонскую область, село Богдановка Нижнесерогозского района. И там их насильно удерживали. Ну, дочери с матерью — с женой — удалось как-то развязать руки. Им по дороге завязали руки проволокой, заклеили рты скотчем. Но им удалось со склада сбежать. Они забежали в дом села Богдановка к гражданке Харчук. От которой пытались дозвониться до полиции — что их похитили. Ну, значит, охранник склада, где их держали, дал знать похитителям. Их вернули обратно. Снова усадили в машину и увезли куда-то за пределы села Богдановки — и на этом их следы оборвались.
Одразу після викрадення Віктор переїхав до Одеси — і всі вісім років живе в місті, беручись за будь-яку роботу, аби мати хоч трохи грошей і можливість зв’язку з поліцією. Яка, за словами чоловіка, йому не допомагає. У 2012-ому році навіть вдалось встановити викрадачів — але сьогодні всі вони знаходяться на свободі, каже Цой. У 2015 відкрили нове кримінальне провадження — вже не щодо викрадення, а щодо вбивства жінок. Але підозрюваних неможливо знайти — як і людину, через яку, на думку Віктора, і сталось викрадення його дружини та дочки.
Віктор Цой
Это связано с тем, что дочь моя была замужем за гражданином Украины, у них было двое детей. Жизнь не сложилась, они разошлись. И зять мой похитил у дочери моей детей. Она пыталась детей вернуть просто разговаривая, без всякого суда. Каким-то образом в суде он договорился и дочь мою лишили родительских прав. Она добилась перевода дела в Приморский суд Одессы. И вот на этот суд, который должен был состояться, прилетела моя жена. 29 декабря 2009 года. Но суд этот не состоялся, его перенесли на конец января 2010-го года. И за несколько дней до заседания суда, в ночь с 25 на 26 января 2010-го года, их похитили.
А 2-го квітня до Шевченківського відділення повинен був приїхати один з підозрюваних у старій-новій справі. Але пікетувальники його не застали — як виявилось, він приїхав раніше, ніж було заявлено. Поліція збентежених людей заспокоїла: мовляв, все йде, як потрібно, і нічого дивного в цьому немає.
Арсен Швага, голова Шевченківського відділення поліції
В данный момент у нас отрабатывается версия по причастности нескольких подозреваемых — но фамилии я не могу назвать, вы все это прекрасно понимаете. Проводятся мероприятия по установлению местонахождения — для того, чтобы отработать ту версию, которая имеется у следствия. Как со слов заявителя, так и со слов некоторых людей, которых уже осудили, и по которым проходит сейчас суд. Я могу вам сказать, что сделано за последний год, когда я нахожусь на этой должности. За всех я отвечать не могу. И к уголовному производству как начальник органов дознания я не имею, потому что там занимается следствие. Но я могу вам сообщить о том, что проведено массу, уйму следственных мероприятий. Что подтверждается томами этих производств.
Голова відділення зазначив, що протягом місяця повинні бути просування у цій справі. І тому є сподівання, що вона нарешті зрушить з мертвої точки і справедливість буде досягнута. Команда нашого каналу слідкуватиме за розвитком подій і інформуватиме одеситів про те, як розвиватиметься слідство у цій трагічній справі.
