Сімдесят сім років тому, в жовтні 1941 року, в дев’яти величезних артилерійських складах на тодішній околиці Одеси німецько-румунські окупанти розстріляли і спалили майже 25 тисяч радянських громадян, більшість з яких були євреями. Тому 12 жовтня на території колишніх порохових складів пройшла урочиста церемонія пам’яті жертв Голокосту. Більш детально, далі в сюжеті.
Урочиста церемонія вшанування пам’яті жертв Голокосту в Одесі пройшла на території колишніх порохових складів, Люстдорфська дорога 27, де в жовтні 1941 року було розстріляно близько 10 тис. одеських євреїв.
Максим Степанов, голова Одеської облдержадміністрації
Я хочу подякувати вам і всім вижившим , за вашу мужність, за те що вистояли, за те що знову і знову розповідаєте про це абсолютне зло. Ваші свідчення — це безцінні уроки для всього світу. Я хочу подякувати всім, хто кожного дня робе все від них залежне , щоб ми пам’ятали про цю трагедію
Роман Шварцман, Асоціація колишніх в’язнів гетто та концтаборів
… когда ты читаешь эти документы , мы говорим об одном фрагменте той трагедии, катастрофы о 6 миллионах .. и тот кто пытался удерать, так пишут очевидцы, им рубили конечности, ноги, руки…и когда мы, 15 лет тому назад здесь хотели построить монумент жертвам холокоста , нам жители этого городка рассказывали , что дети, когда построили этот городок в 1953 году, они играли в футбол…СКЛЕЙКА…черепами детей.
Церемонію провели з ініціативи берлінського аналітичного центру Das Zentrum Liberale Moderne і в ній вперше взяли участь жителі Німеччини. Ідея стати частиною акції народилася у екс-депутата бундестагу Марілуізи Бек. Рік тому, коли вона побувала в Одесі і відкрила, вперше для себе, трагедію «одеського Бабиного Яру».
Марілуіза Бек, екс- депутат німецького Бундестагу
Мы хотим попросить прощения, за то что было сделано здесь в Одессе нашими соотечественниками и хотим увезти эту память в Германию , чтоб люди там об этом тоже знали
Біля пам’ятника жертвам Голокосту звучала музика у виконанні Одеського камерного оркестру і хору з Бремена, міста-побратима Одеси. Посли Німеччини Ернст Райхель та Румунії Крістіан-Леон Туркану звернулися з промовами до гостей. Перед публікою виступив Михайло Заславський, останній з тих, хто дожив до наших днів очевидець подій 22-23 жовтня 1941 року, якому було тоді 16 років.
Михайло Заславський, очевидець
Построили в колону и повели по Комсомольской улице повели в вверх. Это было печальное зрелище, в глазах у людей стоял вопрос: за что? За что? По обеим сторонам улицы стояли люди не еврейской национальности, женщины кивали головами, некоторые плакали, но были и такие подонки, которые вырывали торбочки, все что люди несли.
Сергій Маринич, ветеран
Здесь расстреливали евреев, здесь есть место, где первоначально планировали построить военный городок для отставников и для воен горонизона , но когда здесь началось строительство , оказалось что там находили трупы сгоревшие и прикратили это строительство. Потом дальше там было антенное поле , там были огороды жителей и строительство запретили и городок который планировали построить, построили в районе кинотеатра Москва.
Борис Страпчев, ветеран
Дело в том что мне удалось пережить войну в окупации , в которой мои родители погибли , a нас 4 детей остались в живых и вот теперь когда есть возможность, я всегда прихожу и приношу с собой цветы, чтоб возложиить к памятнику о их памяти.
