29-го вересня весь православний світ святкує пам’ять одного з найвідоміших подвижників і чудотворців, який своїм подвигом подолав лють безбожної атеїстичної державної машини і подарував людям чудовий вогник віри в найважчі роки бунтівного ХХ століття — преподобного Кукші Одеського. Від святої гори Афон, через Почаїв і Хрещатицький монастир на Буковині, через Києво-Печерську Лавру і Свято-Успенський Одеський монастир, через жах в’язниць і відчай заслання, через страждання і гіркі роботи проніс цей вогник святий Кукша для того, щоб передати його всім нам. У цей день 29-го вересня брати Свято-Успенської обителі чекають всіх на святкові богослужіння, які очолить Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій у співслужінні численних архіпастирів і духовенства.
12-й день вересня відзначений в православному богослужбовому календарю пам’яттю святого Олександра Невського — відомої історичної постаті, сильного воїна, переможного полководця і, разом з тим, святої людини. Причому останній фактор найбільш важливий для православних християн, багато з яких в цей день святкують пам’ять свого небесного покровителя.
14-го вересня Православна Церква святкує своє новоліття, тобто свято настання Нового Року. За традицією, що склалася, в цей день в Одеській духовній семінарії починається богослужбова практика. Божественну літургію в Борисо-Глібському надбрамному храмі Свято-Успенського Одеського чоловічого монастиря очолив ректор духовної школи архімандрит Серафим, вихованці семінарії благоговійно молилися за богослужінням.
Гуманітарна діяльність Одеської єпархії широко відома в Одесі і за її межами. Ми хочемо нагадати про те, що за кожним актом допомоги стоїть чимала праця і самовідданість багатьох, в тому числі, і православних активістів. Пропонуємо вашій увазі черговий відеоогляд заходу соціальної підтримки малозабезпечених, який відбувся в нашому місті 12-го вересня.
Господь наш Ісус Христос розповів притчу про те, що Царство Небесне подібно до шлюбного бенкету, який приготував цар для свого сина. І коли прийшов час святкувати, то звані відмовилися з різних причин. Хто був зайнятий господарством, хто — торгівлею або іншими справами. Тоді він наказав своїм слугам відкинути запрошених і покликати всіх, кого зустрінуть на шляху. І наповнився будинок гостями, і бенкет розпочався. Коли ж цар став обходити запрошених, то побачив одну людину, яка не була у шлюбних шатах, тоді господар наказав прогнати її. Святі отці, пояснюючи цю притчу, говорять про те, що шлюбний бенкет — є Царство Небесне. Запрошення — Євангельська проповідь. Ті, хто відкинув запрошення — це люди, заради яких Господь прийшов у світ, але вони не увірували. А ті гості, які наповнили будинок — це ті, хто увірували і прийшли розділити радість на цьому торжестві. Але що за людина була та, яку господар звелів вигнати з шлюбного бенкету, за те, що вона не була у святкових одежах? В духовному сенсі – це той, хто повірив, але не жив по вірі. Це означає наступне: людина повинна прикрашати себе чеснотами, щоб потрапити в Царство Небесне. І Церква земна сприяє тому, щоб людина не втратила зв’язок з Богом. Вчить її, навіть якщо людина оступилася, як відновити цей зв ‘язок. Ми з вами — ті, хто прийшов на званий бенкет. Бо через таїнство хрещення ми стали спадкоємцями вічного життя. Але земне життя багатьох відволікає від істинного змісту нашого буття. І багато хто відрікаються від віри в Бога в силу своїх життєвих турбот: господарських, сімейних або інших. Людина втрачає зв’язок з Богом. Притча нагадує нам, що ми серед запрошених, але хто ми серед них? Чи маємо ми чесноти, що прикрашають нас, як святкові одежі? І якщо наш одяг не відповідає торжеству свята, то притча пропонує нам задуматися — ми серед яких? В Церкві є всі засоби для того, щоб людина через покаяння, через усвідомлення своїх гріхів наблизилась до Бога, стала учасником цього шлюбного бенкету, тобто увійшла б до Царства Небесного. І Святе Євангеліє запрошує нас подумати про те, які ми є насправді. Гідні ми брати участь в цьому бенкеті чи ні? Якщо ми розуміємо, що недостатньо прикрасили себе чеснотами, то необхідно потрудитися, щоб не позбавити себе того призначення, яке Господь приготував віруючим. А ми всі з вами спадкоємці Царства Небесного. Через земну Церкву ми входимо до Церкви Небесної. Але Євангеліє нагадує нам про те, що ніщо нечисте не увійде в Царство Небесне. Тому, пам’ятаючи ці настанови, звернемо увагу на свій духовний стан, і, поки є час у нас в земному житті, попрацюємо Господу, щоб виправдати його довіру і прийняти благу звістку про спасіння, адресовану до всіх людей на землі.
