Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, на запрошення Преосвященнішого Петра, єпископа Унгенського і Ниспоренського, 26-го жовтня прибув до Свято-Параскевинського Хинківського жіночого монастиря Унгенської єпархії в Республіці Молдова для того, щоб очолити урочисті богослужіння в жіночому монастирі з нагоди престольного свята обителі. У ці дні тут зібралися тисячі православних віруючих Молдови та України, щоб помолитися великій угодниці Божій Параскеві.
Ось уже протягом 21-го року у південних воріт Одеси сяють золоті куполи Свято-Іверського чоловічого монастиря. 26-го жовтня в день шанування Іверської ікони Божої Матері, Владика Агафангел очолив в монастирі святкову Божественну літургію. Архіпастирю співслужили вікарії Одеської митрополії — намісник Свято-Іверської обителі архієпископ Южненський Діодор, а також архієпископ Арцизький Віктор і братія монастиря в священному сані.
На минулому тижні митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив архіпастирський візит в селище Шевченко в Суворовському районі Одеси, де очолив урочисте богослужіння в храмі Єрусалимської ікони Пресвятої Богородиці, вшанування якої Церква здійснює 25-го жовтня.
Пам’ять преподобного Гавриїла Афонського одесити молитовно вшанували 23-го жовтня. У Свято-Іллінському Одеському чоловічому монастирі, де нині спочивають мощі преподобного, була звершена святкова Божественна літургія, яку очолив Високопреосвященніший митрополит Агафангел у співслужінні намісника обителі Високопреосвященнішого архієпископа Арцизького Віктора і Високопреосвященнішого архієпископа Овідіопольського Аркадія.
В Андріївському залі кафедрального Спасо-Преображенського собору Одеси пройшов конкурс дитячої творчості «Краса Божого світу», який став вже традиційним. Малюнки вихованців з недільних шкіл усієї великої Одеської єпархії були представлені журі та відвідувачам заходу.
Найбільшою перешкодою для спасіння душі є гріх немилосердя. Немилосердя – це протилежність любові, це заперечення любові. Гріх байдужості веде до смерті душі людини. Притча про багача і Лазаря говорить нам про наслідки немилосердя і байдужості.
Так, багач жив прекрасно і одягався добре, і бенкетував щодня, і жив радісно, і не помічав, що поруч з ним, біля його будинку, лежить жебрак, який весь побитий, поранений і хворий, і ніхто йому не допомагає, хіба тільки собаки приходять і лижуть його рани, щоб чимось полегшити його страждання.
В притчі не сказано, що багатий порушував якісь зовнішні закони, не сказано, що він був злодій або обманщик. Але він не бачив того, хто поруч з ним. У нього було багато можливостей для того, щоб побачити, а він не побачив.
І далі Господь розкриває посмертну долю цих людей. Коли вмирають вони, багатий опиняється в муках. І в своїх муках він бачить того жебрака, якого раніше він не помічав, а тепер він бачить його на лоні Авраама. Він бачить його втішеним від своїх хвороб, і тепер звертає вже на нього увагу. Він звертає на нього увагу, але вже пізно! І Авраам на заклики цього багатого, що знаходиться в муках, вказує йому, що у нього був час, для того, щоб щось зробити для себе. Був час проявляти милосердя, був час проявляти співчуття, був час проявляти любов, а він цей час не використовував.
Але задамо собі питання: чи маємо ми в серці своєму любов і співчуття один до одного? Чи маємо в серці своєму милосердя? Чи вміємо прощати? Чи вміємо бачити тих людей, які потребують нашої допомоги? Або ми так само байдужі, як цей багач, який кожен день проходив повз страждає людини? Чи не проходимо і ми повз страждання людей і не бачимо їх? Причому страждання бувають не тільки тілесні, але й душевні. Скільки бід і нещасть людина часом тримає в своїй душі, не маючи можливості з кимось поділитися, і сама мучиться своїм горем і чекає, щоб хоч хтось її вислухав.
Господь любить нас грішних, тому і ми повинні любити один одного, не осуджувати один одного за гріхи, не засуджувати, а навпаки прагнути покривати все своєю любов’ю.
Уважно подивимось на ці два образи: багатія і Лазаря. Ми нікуди не підемо від цього суду, тому що ми багато знаємо: знаємо про волю Божу, знаємо про Божу любов, перед нами розстеляється все Євангеліє, як шлях або як суд. Хто ми — Лазар або багач? І якщо ми відчуваємо в собі багатія, вже тліючого з пристрастями своїми, — схаменемось тепер, поки ще живі, поки є ще якась сила в душі, якась сила в тілі – виправимося, будемо жити по Божим Заповідям!
