6-го грудня в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі в резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія відбулося підсумкове засідання Священного Синоду, під час якого дали офіційну відповідь на релігійну ситуацію в світовому православ’ї, а також помолилися за упокій померлих в жахливій трагедії в Одесі. Предстоятель Української Православної Церкви висловив слова співчуття і підтримки постраждалим.
9-го грудня в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Одеси, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, було звершено чин поховання співробітника ДСНС Сергія Миколайовича Шатохіна, який загинув під час ліквідації трагічної пожежі в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу. Безліч одеситів прийшли в собор для того, щоб попрощатися з героєм, який віддав своє життя заради порятунку дітей. Чин поховання в співслужінні міського духовенства звершив протоієрей Павло Полещук, який від імені Владики митрополита висловив слова щирого співчуття рідним і близьким Сергія Миколайовича. І запевнив, що світла пам’ять про героя, який, за словами Євангелія, свою душу поклав за ближніх, буде жити у вдячних серцях жителів міста, а духовенство Одеської єпархії буде невпинно підносити молитви за упокій його і всіх жертв жахливої пожежі.
«…Ікон Матері Божої, як зірок на небі: число їх знає тільки Сама Цариця Небесна», — сказано в переказі про життя Пресвятої Богородиці. Курсько-Корінна ікона Божої Матері «Знамення» прославилася численними чудесами, її пам’ять Церква вшановувала 10-го грудня. В цей день своє престольне свято відзначив одеський храм на честь ікони Божої Матері «Знамення» Курсько-Корінна. Урочисте богослужіння в храмі очолив правлячий архієрей єпархії Владика Агафангел.
6-го грудня Православна Церква шанує пам’ять благовірного князя Олександра Невського, який прославився завдяки своїм подвигами як у боротьбі з ворогами для захисту свого народу, так і в ревності віри до свого Творця. Святкова Божественна літургія в цей день була звершена в Олександро-Невському храмі міста Одеси.
З благословення правлячого архіпастиря Одеської єпархії Високопреосвященнішого митрополита Агафангела в Національному університеті «Одеська юридична академія» відбулася зустріч майбутніх юристів з представниками духовенства, присвячена темі важливості сім’ї та шлюбу в сучасному світі. Зі студентами академії зустрівся проректор Одеської духовної семінарії протоієрей Андрій Ніколаїді.
Часто ми молимося Богу про те, що нас хвилює, що нам необхідно в цьому земному житті. Але в Євангелії є розповідь про одного чоловіка, який питав Ісуса Христа – що потрібно зробити, щоб наслідувати життя вічне. Хороше запитання задає він Спасителю, найголовніше питання: що мені робити, щоб наслідувати вічне життя? Поки людина не дозріє до такого питання, всі інші питання, якими вона задається, мають досить відносне значення. Ми часто на молитві говоримо Богу, що б Він зробив для нас. А ця людина запитує – що мені робити? Не – Ти зроби, а – що мені робити? На це питання Спаситель відповідає: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. «Всього цього дотримувався від юності моєї», – була відповідь. У цієї людини було дійсно чисте життя, тому що вона могла сміливо, дивлячись Ісусу Христу прямо в очі сказати, що все це вона вже виконала. Однак формальне виконання Закону не може рятувати саме по собі, і Господь відкриває, що рятують людину справи любові і милосердя. Піди, каже, роздай імення своє і йди за Мною. Однак чоловік засмутився і відійшов, бо був багатий. У цієї людини була міцна основа духовного життя – виконання заповідей, однак для повної досконалості цього недостатньо, необхідна ще і любов, а любов – це завжди жертва, це завжди хрест. Немає любові без жертви і немає християнина без хреста. Якщо ми хочемо йти за Спасителем треба чимось пожертвувати, з чимось або з кимось назавжди розлучитися. Неможливо жити в гріху і любити Бога, неможливо ображати людину і одночасно її любити. Щоб піти за Христом іноді потрібно відмовитися навіть не від гріха, а від чогось хорошого. Наприклад, щоб піти в храм на богослужіння, потрібно залишити свої земні справи, може навіть дуже важливі. Багатство, яке заважає увійти в Царство Небесне, це не тільки багатство саме по собі, але також і прихильність до матеріального світу, це все те, що заважає спасінню. Варто задуматися – а що для мене є таким багатством? До чого я прив’язаний? Від чого я залежний? Але якщо ми будемо молитися про це, то потрібно бути готовим отримати відповідь від Бога, часом навіть важку для нас – віддай усе! Людина, яка питала Спасителя і не думала отримати таку відповідь, відповідь, яка вимагала від неї зречення від усього багатства. Задумаємося, може тому у багатьох з нас слабке духовне життя, що треба щось віддати, чогось гріховного позбутися, щось міняти в собі, працювати над собою – але ж цього не хочеться, це важко…
