Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління! У світле свято Різдва по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа цей радісний спів звучить багаторазово. Правлячий архієрей Одеської єпархії митрополит Агафангел в різдвяні дні відвідав храми міста та очолив урочисті богослужіння.
Принести різдвяну радість дітям — з цією благою метою в день Різдва Владика Агафангел, після завершення Божественної літургії в Свято-Успенському кафедральному соборі, відвідав дитячі лікарні Одеси.
14-го січня Церква молитовно згадувала євангельську подію Обрізання Господнього. У цей день 19 років тому був освячений Спасо-Преображенський храм міста Чорноморська. І в цьому році в святковий день православна громада зустрічала свого архіпастиря.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, Міжнародна православна виставка-ярмарок «Світло Різдва» відбулась з 10-го по 17-е січня в Одеському виставковому центрі ІНВАЦ на Рішельєвській.
Місіонерським відділом Одеської єпархії був організований показ вистави київського Тeатру на Пeчeрську «Відрада і Втіха». Київська прем’єра в Одесі стала виразним духовним і культурним акордом всіх подій виставки «Світло Різдва».
12-го січня, з благословення митрополита Агафангела, в Одесі вперше відбулася яскрава хода — «Парад Різдвяних зірок». Дерибасівською в костюмах, з колядками, заряджаючи радістю тисячі перехожих, пройшли священики і миряни, учні недільних шкіл і студенти Одеської духовної семінарії. «Коляду поклич до хати, Щоб Ісуса привітати. Люди добрі, колядуйте, Сина Божого шануйте!».
Кожне християнське свято — це завжди актуалізація тієї чи іншої євангельської події, здатної змінити наше життя на сто вісімдесят градусів! У ці дні християни відзначають свято Хрещення Господнього. Безліч людей приходить набрати свяченої води на весь рік, приходять за очевидним і вже звичним дивом, сприймаючи його як щось само собою зрозуміле, хоча в звичайних умовах збереження води в незмінному і свіжому стані протягом всього року — це тільки нездійснена мрія. Ми можемо помітити за собою, що вже звикаємо до чудесних подій, які самі по собі не приводять нас до більшої віри і більш щирої молитви, подібно до того як за Спасителем підчас Його проповіді ходило безліч натовпу людей, які бажали побачити все нові зцілення і воскресіння з мертвих, щоб при цьому ще безкоштовно насититись чудово помноженим для всіх п’ятьма ячмінними хлібами і двома рибками. Але як тільки після цього Христос дав можливість тим, хто чує піднятися до духовного розуміння цих чудес, лише відкривши встановлення в майбутньому таїнства Причастя і майбутнього Розп’яття і сказавши: «Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.»,- відразу ж, як сказано в Євангеліє, «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.» (Ін. 6:66). Потім Спаситель сказав дванадцятьом апостолам: «Чи не хочете й ви відійти?», — показуючи що Йому не потрібно просто більша кількість підтримки і послідовників, кількість не переходить тут в якість, Його «Царство не від світу цього», для спасіння душі призводить лише діяльна любов у відповідь на внутрішнє покликання від Бога. Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого! (Ин. 6, 67-69). Постараємося ж, дорогі брати і сестри, в свято Хрещення Господня и ми піднестися над суєтою, що панує в наших серцях: не просто прийти за святою водою, щоб вона стояла в домі в запиленому кутку, подібно оберегу, а постараємося з благоговінням і молитвою помолитися за богослужінням, подякувати за Його милості і довготерпіння і потім лише набрати додому найбільшої святині благословення від Святого Духа, великої агіасми як її називають в богослужбовій практиці, щоб протягом року окропляти свою оселю і, за благочестивою традицією, пити вранці святу воду, воду, присутність якої не можу терпіти все темні сили пекла! Будемо пам’ятати, що за словом Спасителя: «тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мф. 7:14). А ще зовсім недавно, в 20 столітті, попереджав своїх сучасників з жалем і зі сльозами на очах преподобний Лаврентій Чернігівський, кажучи, що в пекло йдуть душі, як люди з храму в свято, а в рай, як люди в храм в будній день. Контраст думки вельми глибокий, особливо для людини, що заходить до храму після свята в будній день. Нехай зміцнить же всіх нас Господь в молитві і любові, щоб приносити добрі духовні плоди для життя вічного!
