Двадцять першого липня в Одеській єпархії на честь святкування явлення Казанської ікони Пресвятої Богородиці Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, очолив Божественну літургію в храмі, освяченому на честь прославленого чудесами образу. Святкове богослужіння транслювалося в прямому ефірі на медіаресурсах Одеської єпархії, що дозволило людям, які не мали можливості бути присутніми, — спостерігати за торжеством.
У день пам’яті преподобного Гавриїла Афонського, двадцять другого липня, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, звершив святкову Божественну літургію в Свято-Іллінському Одеському чоловічому монастирі у співслужінні вікарних архієреїв, в тому числі і намісника Свято-Іллінської обителі архієпископа Віктора, а також міського духовенства та братії обителі в священному сані.
Вісімнадцятого липня в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Одеси була звершена святкова Божественна літургія на честь пам’яті святителя Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського. Відзначимо також, що в минулі дні, а саме двадцять першого липня, відроджений Спасо-Преображенський собор відзначив десятиріччя з дня свого освячення. У соборі в день пам’яті святителя Інокентія (Борисова) побувала наша знімальна група.
З благословення митрополита Агафангела відбулася п’ята онлайн-зустріч в проекті «Бесідка» священнослужителів Одеської єпархії Української Православної Церкви з глядачами наших медіаресурсів. В інтерактивному форматі учасники «Бесідки» зустрілися з жінками священнослужителів, і вони розповіли про життя і побут багатодітних священичих родин. Також у випуску прозвучали відповіді на запитання глядачів проекту.
Що нас відділяє від Бога? Що нас відділяє від ближнього? Що постійно вириває з наших власних глибин і робить нас поверхневими, нікчемними, порожніми і голодними? Ми грішимо, кожен з нас, порізно, і разом з цим ми грішимо і як християнське суспільство. Кожен з нас окремо і всі разом – ми представляємо собою суспільство, так несхоже на Христа і Його апостолів і святих. Не можна відмовлятися тим, що не кожен може бути святим, що не кожен може уподібнитися Христу. Чого ми здатні досягти – ми не можемо знати, але те, що ми можемо зробити, що ми можемо перемагати в собі або в своєму середовищі – ми часто знаємо дуже добре і навмисно відвертаємося, тому що легше покаятися, ніж змінитися, легше поплакати, ніж змінити своє життя.
