5-го лютого Церква святкує пам’ять святого мученика Агафангела. У цей день ми вітаємо нашого архіпастиря і люблячого отця Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, з днем тезоіменитства. Владика митрополит очолив святкові богослужіння в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі, йому співслужили митрополит Сумський і Охтирський Євлогій, архієпископ Овідіопольський Аркадій, архієпископ Южненський Діодор, архієпископ Арцизький Віктор, єпископ Болградський Сергій, а також духовенство Одеської єпархії та її гості в священному сані.
За святість і праведність життя, яскравий, бездоганний виклад в своїх творах вчення про Пресвяту Трійцю і Особу Господа Ісуса Христа Вселенська Православна Церква вшанувала Григорія Назианзина, архієпископа Константинопольського, винятковим за значенням ім’ям — Богослов. З цим ім’ям в історію Церкви увійшли всього три святих; крім святителя Григорія — апостол Іоанн Богослов і Симеон Новий Богослов. У день пам’яті Григорія Богослова правлячий архієрей Одеської єпархії митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив Божественну літургію в соіменному храмі-імениннику, освяченому в Одесі на честь святителя Григорія Богослова і мучениці Зої 125 років тому.
7-го лютого своє престольне свято відзначив ще один одеський храм — на честь святого апостола Андрія Первозванного і новомучеників і сповідників, при Аграрному університеті. Історія цього храму нерозривно пов’язана з трагічними долями тих, кого величає в цей день наша Церква.
Не злічити чудотворних ікон Богородиці, шанованих православними. Є серед них і ті, які одними своїми назвами говорять про особливу любов християн до Божої Матері, розповідають про ту надію і віру, з якими народ в своїх молитвах притікає до Цариці Небесної. Одна з таких ікон — чудотворна ікона Божої Матері «Утоли мои печали», пам’ять якої звершується 7-го лютого.
Третього лютого православні християни вшановують пам’ять преподобного Максима Грека. Будучи греком за походженням, він здобув освіту в Італії, а в середині 16-го століття був посланий на Русь для перекладу церковних книг. Він щиро і твердо дотримувався чистоти православної віри, не боявся викривати навіть найвпливовіших людей свого часу, за що і постраждав. Але віра преподобного Максима Грека допомогла з честю витримати всі випробування, уготовані йому недоброзичливцями і, по волі Божій, справедливість восторжествувала.
Істинне багатство, скарб, який ніхто відняти не може, — це любов до Бога і людей в наших серцях, шанування старших і рідної Батьківщини. Так при храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» виховують 28 дітей-сиріт настоятель храму протоієрей Іоанн Горіа з матінкою. Діти-вихованці цієї великої православної родини об’єдналися в творчий колектив «Сяйво» і виконують українські пісні, які знає весь світ. Пропонуємо вашій увазі фрагмент святкового виступу дитячого ансамблю храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість».
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, 14-го лютого в храмах Одеси організовані благодійні ярмарки, приурочені до Міжнародного дня онкохворої дитини. Всі зібрані пожертви підуть на закупівлю медикаментів для відділення онкогематології Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Запрошуємо всіх приєднатися до ініціативи православної молоді і взяти участь у благій справі.
Євангельське оповідання про Закхея дає нам можливість побачити, як Господь кожного з нас шукає, як Він до кожного з нас має прийти, як кожен з нас любим Їм. Для кожного з нас Господь проробляє цей важкий шлях з Єрихону в Єрусалим, щоб цей шлях був пророблений і нами разом з Ним, щоб з цього моменту, коли ми зустріли Господа, ми пішли в Єрусалим, прагнули б до Царства Небесного, залишили б все на світі, змогли розколоти себе до кінця і сказати ці слова: «Я вчетверо віддам Господу, щоб Ти і Твоя любов ніколи не відступала від мене». І нам потрібно, як Закхею, постаратися піднятися до того, щоб Господь нас помітив. А піднесення наше — в нашому смиренні, коли ми піднімаємося над нашими пристрастями, шумом і гамором людських думок і суджень, коли ми не гадаємо, що думають про нас інші люди, коли ми не примірюємо чужий одяг, коли ми не намагаємося зовні бути хорошими і виставити напоказ те, що нам ніколи не належало, а ходимо перед Богом, як ходив Авраам. Тоді Господь приходить в наш Єрихон, щоб кожного з нас знайти, як Він знайшов Закхея. І знайти нас можливо тільки тоді, коли ми подібно Аврааму, на кожен Його заклик можемо сказати: Це я, Господи. Амінь.
