28-го лютого, у неділю, коли Церква згадує євангельську притчу про блудного сина, — Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, очолив богослужіння в одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Притча про блудного сина — це розповідь про гріх і покаяння. У ній представлена основна тема православ’я: в головному — єдність, у другорядному — свобода, у всьому — любов. «У кого немає терпіння до нас, коли ми грішимо, той не любить нас. Не любить нас і той, хто не прощає нас, коли ми каємося в гріхах. А найменше любить нас той, хто не радіє нашому виправленню », — говорив святитель Микола Сербський. «Терпіння, прощення і радість суть три головні особливості Божественної любові. І це особливості будь-якої істинної любові — якщо взагалі існує будь-яка інша любов, крім Божественної! Любов без цих трьох особливостей — не любов… У притчі про блудного сина Господь наш Ісус Христос являє перед нами ікону істинної, Божественної любові, настільки ясно написану, що вона тремтить перед нами жваво, як цей мир, коли його після нічної пітьми осяє сонце. Дві тисячі років не бліднуть фарби на іконі цій, і ніколи не побліднуть, поки існують люди на землі і любов Божа до людей. Навпаки, чим люди грішніші, тим жвавіше, ясніше, новіше виглядає ікона ця… «Син мій! Ти завжди зі мною, і все моє то твоє! А про того [блудного] треба було радіти і веселитися, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся.» Слава Господу нашому Ісусу Христу, який дав нам цю притчу як повну скарбницю премудрості, з якої покоління за поколінням черпає для себе Богопізнання і самопізнання, навчившись любові через терпіння Боже, прощенню через любов Божу до людей і радості через радість Бога, Який приймає грішників, що покаялись», — так писав Микола Сербський.
У рамках нового проекту «Наше право», який транслюється на медіамайданчиках Одеської єпархії, наша команда поспілкувалася з юрисконсультом Одеської єпархії Української Православної Церкви, адвокатом Ксенією Колотенко. Йшлося про юридичне становище нашої Церкви в зв’язку з тим, що останнім часом ставлення влади до Церкви змінилося. Віруючі повинні знати, що Конституція і закони нас захищають. Також Ксенія Колотенко дає поради віруючим, як правильно можна відстоювати себе і, якщо потрібно, церковну громаду в наш непростий час гонінь.
З благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, благодійні акції в підтримку малозабезпеченим людям і роздача гуманітарної допомоги в Одеській єпархії тривають протягом семи років і стали вже чітко виробленою системою надання благодійності Церквою нужденним. Значна кількість малозабезпечених сімей, людей, що залишилися без роботи в період карантину, інвалідів, пенсіонерів, переселенців отримують підтримку, звернувшись письмово до митрополита Агафангела. 3-го березня відбулася чергова роздача продуктових наборів, більше 300-т осіб отримали соціальні виплати від Одеської єпархії Української Православної Церкви.
Для наших постійних глядачів і відвідувачів сторінок Одеської єпархії в ютуб і фейсбук став доступний новий випуск програми «Емаус. Сіли і поїхали», в якому команда проекту побувала в Чернівецькій області, в Успенському Кулівецькому монастирі. Обитель розташована в дуже незвичній місцевості — на скелях. І будівництво монастиря на такій землі вже є подвигом і дивом. Особливе розташування, незвичайний статут монастиря, дивовижні насельники обителі та багато іншого ви побачите в новому випуску.
Ось і дійшов кінця черговий підготовчий тиждень перед Великим постом, який іменується М’ясопустним. Він символізує собою заговіння на м’ясні продукти. Остання седмиця, яка передує початку самого посту, — Сирна. У народі вона ще називається Масляною.
Зовсім скоро настане Великий піст, і ми будемо згадувати його прототип – пост і спокусу Господа в пустелі після Його хрещення в Йордані. Але євангеліст Матвій каже нам, що Ісус не сам прийшов, а був зведений в пустелю по божественному розсуду, так показується, що і ми не повинні самі вдаватися в спокуси, але коли будемо залучені до них, то повинні стояти мужньо. Якщо подивитися, куди привів Його Дух, то ми побачимо не місто, не майдан, але пустелю. Як пише святитель Іоанн Златоуст, Він як би хотів тим залучити диявола, даючи йому випадок спокусити не тільки голодом, а й самим місцем відокремленим, бо диявол тоді особливо і нападає на нас, коли бачить, що ми знаходимося в самоті – тільки самі з собою. Так і на початку він приступив і до Єви, знайшовши її одну, без чоловіка. Коли ж бачить нас в співтоваристві з іншими, то не буває такий сміливий, і не наважується нападати. І з цієї, отже, причини нам всім потрібно частіше збиратися разом, щоб диявол не міг зручно ловити нас. Тому будемо намагатися частіше відвідувати великопісні богослужіння, намагаючись перейнятися їх внутрішнім змістом і увібрати в себе благодать Святого Духа, що виливається на нас
