ТЄО 567 Ведучий — протоієрей Сергій Поляков

Остання неділя перед Великим постом нагадує нам про Страшний Суд, який звершить Господь в кінці часів. У дві тисячі двадцять першому році ця неділя збіглася з днем обрітення мощей святих мучеників у Євгенії. 7-го березня урочисте богослужіння очолив Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський. Пряма трансляція Божественної літургії з храму преподобного Олександра Свірського проводилася на всіх медіаресурсах Одеської єпархії.
5-го березня Церква святкує пам’ять святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого, в хрещенні Георгія. Святий брат князів Бориса і Гліба увійшов в історію як об’єднувач земель, будівельник храмів Святої Софії в Києві і Новгороді, правитель, який завоював величезний міжнародний авторитет, родоначальник нової державної ідеології.
6-го березня в бібліотеці імені Костянтина Паустовського відбулася зустріч з проректором Одеської духовної семінарії протоієреєм Андрієм Ніколаїді. Мова на зустрічі йшла про видатного святого нашого краю — святителя Інокентія (Борисова). Які питання цікавили слухачів і наскільки необхідні подібні зустрічі богословів з невоцерковленими людьми — розповідає наш кореспондент.
Великими талантами володіє людина за розсудом Божим. А також велика відповідальність людини перед Отцем Небесним за розвинення і примноження дарів Божих. Для розвитку і збагачення особистих талантів при Одеській духовній семінарії на території Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря — діють філії регентського та іконописного відділень, а також відділень машинного і ручного шиття. Цьогоріч виповнюється 20 років з дня відродження регентського відділення. Як сьогодні проходить навчання і життя вихованок в стінах духовної школи — дивіться в спеціальному матеріалі, підготовленому до ювілею.
Ми входимо в Великий піст — у сприятливий час для зміни думок на добре. У останню неділю перед постом, звану Прощеною, ми прохаємо один у одного вибачення в нанесених образах. Наша Свята матір Церква ставить нас як би на поріг великого часу переосмислення життя, коли дійсно відбувається переоцінка наших вчинків, коли ми ближнім прощаємо всі гріхи.
Справжнє прощення — це набуття Господа і Бога нашого Ісуса Христа і один одного в Ньому. Один із сучасних старців говорив: «Зараз для людей два слова стали як непідйомні стопудові гирі — «прости» і «благослови». Язик не повертається сказати «пробач», коли відчуваємо, що ми праві; коли хтось — причина нашого роздратування, гніву, невдач. Він також говорив: «Небажання прощати інших означає небажання бути християнином». Нам треба домагатися того, щоб в серцях наших не було зла на навколишній світ і, особливо, на наших близьких і рідних. Хоча часом саме рідні та близькі приносять нам особливі страждання. Але ми, люди, які намагаються жити за духовними законами, повинні своїм прикладом показувати, як треба виконувати заповідь Божу про всепрощення. І нехай Христос дарує нам, підтримає нас, і ми, як вірні діти Бога, пробачимо від щирого серця тих, хто образив нас словом, справою і думкою. «Якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить вам Отець ваш Небесний», — так вчить нас Євангеліє Спасителя нашого Ісуса Христа. Амінь.